ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 травня 2025 року
м. Київ
справа № 990/232/24
провадження № 11-98заі25
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Шевцової Н. В.,
суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.02.2025 (судді Стародуб О. П., Берназюк Я. О., Кравчук В. М., Тацій Л. В., Чиркін С. М.) у справі № 990/232/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішення протиправним та нечинним, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. 18.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС, Комісія), у якій просив:
- визнати протиправним та нечинним повністю рішення ВККС від 23.05.2024 № 468/дс-24, прийняте у складі другої колегії, яким відмовлено в наданні йому рекомендації для призначення на посаду судді Броварського міськрайонного суду Київської області (далі - спірне Рішення);
- зобов`язати ВККС провести нову співбесіду з урахуванням усіх матеріалів, долучених до досьє кандидата на посаду судді в паперовому та електронному вигляді.
2. На обґрунтування позову покликається на незаконність та невмотивованість спірного Рішення як такого, що ухвалено з порушенням прав позивача та основоположних регламентних принципів діяльності Комісії, а також встановлених принципів та порядку проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді.
3. Позивач зазначає, що підставою для відмови йому в наданні рекомендації для призначення суддею місцевого суду стали фактичні обставини, які свідчать про недотримання ним, на думку членів Комісії, етичних норм шляхом поширення інформації (коментарів) у соціальних мережах щодо рішень органів судової влади. Водночас інформація про те, які саме дописи, в яких саме соціальних мережах, про електронні адреси цих публікацій чи посилання на них, а також їх оцінка Комісією - в тексті самого рішення відсутні. Крім того, спірне Рішення не містить даних про те, ким, коли та у який спосіб проведено матеріальну фіксацію цих дописів з наступним долученням їх до досьє. Також Комісія не вказала у спірному Рішенні, щодо яких рішень органів судової влади позивач поширив інформацію (коментарі).
4. Покликається на те, що станом на початок співбесіди (04.04.2024) в матеріалах його досьє кандидата на посаду судді не було документальних матеріалів (як у паперовій, так і в електронній формі) щодо зазначених публікацій / постів / коментарів у соціальних мережах, що, зокрема, перешкодило його праву на подання відповідних пояснень.
5. Також покликається на порушення працівниками Комісії законодавства при веденні його досьє кандидата на посаду судді місцевого суду та наданні його для ознайомлення, про що позивач подав відповідну скаргу.
6. Наголошує, що в спірному Рішенні відсутні мотиви врахування фактів звернень позивача до правоохоронних органів як таких, що свідчать про його недоброчесність.
7. На переконання позивача, допущені Комісією порушення його прав як кандидата на посаду судді місцевого суду як до проведення співбесіди, так і під час співбесіди, є однією з причин прийняття Комісією незаконного та немотивованого рішення щодо відмови в наданні рекомендації для призначення на посаду судді Броварського міськрайонного суду Київської області.
Фактичні обставини справи
8. Рішенням ВККС від 03.04.2017 № 28/зп-17 оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду.
9. 26.05.2017 до Комісії надійшла заява ОСОБА_1 про допуск до участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду
10. Рішенням Комісії від 20.09.2017 № 5/дс-17 ОСОБА_1 допущено до участі в доборі та складення відбіркового іспиту як особу, яка не має трирічного стажу роботи на посаді помічника судді.
11. Рішенням Комісії від 07.06.2018 № 254/дс-18 ОСОБА_1 визнано таким, що за результатами спеціальної перевірки відповідає установленим Законом України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VІІІ) вимогам до кандидата на посаду судді.
12. 01.08.2023 рішенням Комісії № 45/зп-23 продовжено термін дії результатів кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого загального, адміністративного, господарського судів, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді та затверджено резерв кандидатів на заміщення вакантних посад суддів.
13. ВККС рішенням від 14.09.2023 № 95/зп-23 оголосила конкурс на зайняття 560 вакантних посад суддів у місцевих судах для кандидатів на посаду судді, зарахованих до резервів на заміщення вакантних посад суддів місцевих судів (далі - Конкурс). Встановила загальний порядок та строки подання кандидатами заяв та документів для участі в цьому конкурсі, затвердила умови його проведення та визначила, що питання допуску до участі в конкурсі вирішується ВККС у складі колегій.
14. 15.10.2023 позивач звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі у Конкурсі.
15. Комісія рішенням від 01.12.2023 № 11/дс-23 допустила позивача до участі у Конкурсі.
16. Рішенням Комісії від 19.12.2023 № 177/зп-23 затверджено та оприлюднено на її офіційному вебсайті рейтинг кандидатів на посади суддів місцевих загальних судів. Зокрема, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді Броварського міськрайонного суду Київської області, в якому позивач зайняв переможну позицію.
17. У засіданнях 04.04.2024 та 23.05.2024 Комісія провела співбесіду з позивачем.
18. Рішенням Комісії від 23.05.2024 № 468/дс-24 відмовлено ОСОБА_1 у наданні рекомендації для призначення на посаду судді Броварського міськрайонного суду Київської області.
19. За результатами проведеної з позивачем співбесіди Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики та, як наслідок, про його невідповідність вимогам кандидата, передбаченим Конституцією та законами України.
20. Зокрема, проаналізувавши інформацію, зібрану з відкритих джерел, Комісія дійшла висновку про недотримання кандидатом на посаду судді ОСОБА_1 етичних норм, а саме поширення кандидатом інформації (коментарів) у соціальних мережах щодо рішень органів судової влади. Комісія дійшла висновку, що активна громадянська позиція кандидата у професійному та особистому житті є гарним прикладом ініціативи, боротьби за справедливість, яка сприяє дотриманню моральних принципів у суспільстві. Водночас висловила сумнів щодо прийнятності способу доведення кандидатом своєї позиції до учасників суспільства, зокрема словесного вираження думок у дописах у відкритих соціальних мережах.
21. Комісія дійшла висновку, що дописи кандидата у соціальних мережах завдали шкоди авторитету судової влади та правосуддю як інституційному явищу. Вказане в сукупності характеризує кандидата на посаду судді місцевого суду як особу, яка може свідомо допускати нехтування встановленими правилами, що є несумісним зі статусом судді, у тому числі в питаннях моралі, чесності, дотримання етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
22. Крім того, в рішенні зазначено, що із отриманої на запит Комісії інформації встановлено значну кількість звернень кандидата до правоохоронних органів, в деяких випадках події розвивались за непрогнозованим сценарієм, мали ознаки конфлікту з представниками правоохоронних органів.
23. Не погоджуючись зі спірним Рішенням Комісії, позивач звернувся до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
24. Касаційний адміністративний суд рішенням від 05.02.2025 позов задовольнив.
25. Визнав протиправним та скасував рішення ВККС від 23.05.2024 № 468/дс-24, прийняте у складі другої колегії, яким відмовлено в наданні рекомендації для призначення ОСОБА_1 на посаду судді Броварського міськрайонного суду Київської області.
26. Зобов`язав ВККС повторно провести співбесіду з ОСОБА_1 з урахуванням усіх матеріалів, долучених до досьє кандидата на посаду судді в паперовому та електронному вигляді.
27. Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що спірне Рішення ВККС не відповідає вимогам частини третьої статті 795 Закону № 1402-VIII, а також критеріям обґрунтованості, безсторонності та розсудливості, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що є самостійною та достатньою підставою для визнання його протиправним і скасування.
28. За висновком Касаційного адміністративного суду, спірне Рішення не містить інформацію про те, які саме дописи позивача у його соціальних мережах Комісія розцінила як такі, що завдають шкоди авторитету судової влади та правосуддю та свідчать про недотримання позивачем етичних норм. Не містить спірне Рішення і мотивів, з яких виходила Комісія, оцінюючи дописи позивача у соціальних мережах, що позбавило суд можливості надати їм оцінку на предмет відповідності критерію обґрунтованості у світлі висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 14.11.2024 у справі № 990/139/24 щодо тлумачення поняття «обґрунтовані сумніви». Крім того, спірне Рішення також не містить інформацію про те, які саме дії позивача у спілкуванні з представниками правоохоронних органів Комісія розцінила як такі, що викликають обґрунтований сумнів щодо його відповідності критеріям доброчесності та професійної етики, хоча зі змісту дослідженого в судовому засіданні відеоматеріалу дослідження цих обставин зайняло значну частину співбесіди.
29. Касаційний адміністративний суд виснував, що наявність самих лише фактів публікацій (коментарів) позивача в соціальних мережах щодо рішень органів судової влади та звернень до правоохоронних органів без надання їм оцінки в спірному Рішенні не може характеризувати рішення як належним чином мотивоване.
30. Наявність у спірному Рішенні посилання на URL-адресу YouTube-каналу із записом співбесіди лише забезпечує гласність процедури співбесіди, дозволяє охочим ознайомитись із перебігом співбесіди, однак на мотивованість спірного Рішення не впливає і не дозволяє суду за відсутності мотивів його прийняття надати їм оцінку.
Короткий зміст та обґрунтування апеляційної скарги
31. ВККС подала апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду від 05.02.2025. Вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що не ґрунтується на засадах верховенства права, незаконним, необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин. Просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
32. В апеляційній скарзі відповідач наголошує, що фактичними обставинами, які встановила Комісія, були поширені в соціальних мережах позивачем дописи (коментарі) щодо рішень органів судової влади, спосіб доведення ОСОБА_1 своєї позиції до учасників суспільства, зокрема словесне вираження думок, суперечлива позиція позивача щодо власних дописів та можливості негативного коментування суддями (кандидатами на посаду судді) рішень органів суддівського врядування в аспекті Кодексу суддівської етики, а також конфліктна поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з представниками правоохоронних органів.
33. Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що з метою предметного визначення, тобто конкретизації цих дописів (коментарів), Комісія розмістила посилання на URL-адресу YouTube-каналу співбесіди з позивачем з визначеним таймкодом обговорення цих дописів та їх цитуванням, а відповідні фотокопії дописів (коментарів) долучила до матеріалів особової справи позивача.
34. На переконання відповідача, донесена позивачем до необмеженої кількості осіб інформація стосувалася процесів формування суддівського корпусу, а зміст цієї інформації з урахуванням підібраних позивачем епітетів свідчив про критику рішень органів судової влади та оцінку професійного рівня інших кандидатів на посаду судді, що з огляду на положення Кодексу суддівської етики є неприпустимим.
35. Стосовно мотивів, з яких Комісія виходила, оцінюючи дописи (коментарі) позивача у соціальних мережах, ВККС зазначила про зіставлення поведінки позивача в соціальних мережах з тими якостями, чеснотами та властивостями, під якими в моральному, етичному, соціально-правовому, світоглядному та іншому сенсах розуміють (сприймають) поняття доброчесності та професійної етики, які висувають до кандидатів на посаду судді.
36. Представник відповідача наголосив, що вказані у спірному Рішенні фактичні обставини мають об`єктивну основу та підтверджуються відповідними фотокопіями дописів (коментарів), що містяться в матеріалах особової справи (досьє кандидата), котрі суд першої інстанції безпосередньо досліджував під час розгляду справи, та трансляцією співбесіди з позивачем, яка також була предметом дослідження суду.
37. Крім того, за твердженням відповідача, обставинами, які сформували у Комісії обґрунтований сумнів, були також факти щодо значної кількості звернень кандидата до правоохоронних органів. У ході співбесіди з позивачем Комісія обговорила такі звернення позивача, встановила їх зміст та виявила певні поведінкові чинники позивача, які свідчили про його конфліктну форму поведінки під час спілкування з представниками правоохоронних органів. З`ясовані Комісією обставини в сукупності характеризували позивача як особу, яка може свідомо допускати нехтування встановленими правилами, що є несумісним зі статусом судді, у тому числі в питаннях моралі, чесності, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду. Комісія, обґрунтовуючи та мотивуючи спірне Рішення, навела в ньому поведінкові чинники позивача, з характеристики яких можна побачити, чи містять вони ознаки і чи достатньо їх для того, щоб віднести їх до недоброчесних та неетичних через наявність у них неморальних і непохвальних рис.
38. З метою конкретизації таких поведінкових факторів Комісія у спірному Рішенні розмістила посилання на URL-адресу YouTube-каналу співбесіди з позивачем із визначеним таймкодом обговорення таких обставин.
39. У підсумку представник відповідача вказує, що факти та обставини, які мали значення і стали підставою для прийняття Комісією спірного Рішення про відмову в наданні рекомендації для призначення на посаду судді Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , а також правові підстави та мотиви прийняття саме такого рішення докладно, у повному обсязі у ньому наведені, його зміст відповідає суті законодавчого регулювання, що свідчить про вмотивованість такого рішення, що власне й вимагає частина третя статті 795 Закону №1402-VIII.
40. Комісія як суб`єкт владних повноважень діяла в межах, порядку та у спосіб, визначені Законом №1402-VIII, який передбачає завершення Конкурсу, за правилами, які встановлюють обов`язкову перевірку відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності і професійної етики під час проведення з ним співбесіди та у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності цим критеріям ухвалення вмотивованого рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення такого кандидата на посаду судді.
Позиція інших учасників справи
41. Відзив від позивача на апеляційну скаргу відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Рух апеляційної скарги
42. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 05.03.2025 відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВККСна рішення Касаційного адміністративного суду від 05.02.2025, а ухвалою від 10.04.2025 призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
43. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
44. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
45. За правилами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
46. Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
47. Згідно із частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.
48. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
49. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (частина перша статті 78 КАС України).
50. Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
51. На підставі частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
52. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.
53. За правилами, визначеними частиною першою статті 69 Закону № 1402-VIII, на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
54. За змістом частини дев`ятої статті 69 Закону № 1402-VIII кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.
55. У частині першій статті 92 Закону №1402-VIII визначено, що ВККС є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
56. Повноваження ВККС визначені, зокрема, статтею 93 цього Закону, серед яких проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організація проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймання кваліфікаційного іспиту; внесення до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.
57. Відповідно до частини першої статті 70 Закону № 1402-VIII добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає такі стадії: 1) рішення ВККС про оголошення добору кандидатів на посаду судді з урахуванням прогнозованої кількості вакантних посад суддів; 2) розміщення ВККС на своєму офіційному вебсайті оголошення про проведення добору кандидатів на посаду судді. В оголошенні має бути зазначено кінцевий термін подання документів до ВККС, що не може бути меншим ніж 30 днів із дати розміщення оголошення, а також прогнозована кількість вакантних посад суддів на наступний рік; 3) подання особами, які виявили намір стати суддею, до ВККС відповідної заяви та документів, визначених статтею 71 цього Закону; 4) здійснення ВККС перевірки відповідності осіб, які звернулися із заявою для участі в доборі, установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді на основі поданих документів; 5) допуск ВККС осіб, які за результатами перевірки на час звернення відповідають установленим цим Законом вимогам до кандидата на посаду судді, до участі у доборі та складенні відбіркового іспиту; 6) складення особою, допущеною до участі у доборі, відбіркового іспиту; 7) встановлення ВККС результатів відбіркового іспиту та їх оприлюднення на офіційному вебсайті ВККС; 8) проведення стосовно осіб, які успішно склали відбірковий іспит, спеціальної перевірки в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених статтею 74 цього Закону; 9) проходження кандидатами, які успішно склали відбірковий іспит та пройшли спеціальну перевірку, спеціальної підготовки; отримання свідоцтва про проходження спеціальної підготовки; 10) складення кандидатами, які пройшли спеціальну підготовку, кваліфікаційного іспиту та встановлення його результатів; 11) зарахування ВККС кандидатів на посаду судді за результатами кваліфікаційного іспиту до резерву на заміщення вакантних посад судді, визначення їх рейтингу, оприлюднення списку кандидатів на посаду судді, включених до резерву та рейтингового списку, на офіційному вебсайті ВККС; 12) оголошення ВККС відповідно до кількості вакантних посад судді у місцевих судах конкурсу на заміщення таких посад; 13) проведення ВККС конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі, та внесення рекомендації ВРП щодо призначення кандидата на посаду судді; 14) розгляд ВРП рекомендації ВККС та ухвалення рішення щодо кандидата на посаду судді; 15) видання указу Президента України про призначення на посаду судді - у разі внесення ВРП подання про призначення судді на посаду.
58. Законом України від 09.12.2023 № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон № 3511-IX), який набрав чинності 30.12.2023, внесено зміни до Закону № 1402-VIII, зокрема викладено в новій редакції розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57-61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення».
59. За змістом абзацу першого пункту 58 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII Комісія завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, оголошений її рішенням від 14.09.2023 № 95/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX.
60. Відповідно до частини першої статті 792 Закону №1402-VIII ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад: суддів місцевого суду - на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду відповідно до статті 82 цього Закону.
61. Частинами першою та другою статті 795 Закону передбачено, що після визначення переможця конкурсу ВККС на своєму засіданні проводить з ним співбесіду.
62. За результатами співбесіди ВККС ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.
63. Відповідно до частини третьої статті 795 Закону №1402-VIIIВККС може відмовити в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді виключно у разі наявності у неї обґрунтованого сумніву щодо відповідності цього кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики.
64. Згідно із частиною шостою статті 795 Закону за результатами конкурсу ВККС надсилає до ВРП відповідно до кількості вакантних посад суддів рекомендації про призначення кандидатів суддями.
65. Після набрання чинності Закону № 3511-IX ВККС визнала за необхідне узгодити із чинним законодавством Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затверджене її рішенням від 02.11.2016 № 141/зп-16 (далі - Положення № 141/зп-16), а тому рішенням від 29.02.2024 № 72/зп-24 виклала це Положення у новій редакції, у якій серед іншого визначила відповідний порядок проведення співбесіди з переможцем конкурсу, її етапи і коло питань для обговорення. У попередній редакції зазначене Положення таких правил не містило.
66. Так, за змістом пунктів 8.4-8.12 Положення № 141/зп-16 (тут і далі - в редакції рішення ВККС від 29.02.2024 № 72/зп-24) під час співбесіди обговорюються дані щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики та пов`язана з цим інформація (пункт 8.4).
67. Співбесіда складається з таких етапів: оголошення доповіді членом Комісії; надання кандидату можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з кандидатом даних щодо його відповідності критеріям доброчесності та професійної етики та пов`язаної з цим інформації (пункт 8.5).
68. Під час обговорення доповідач і члени Комісії ставлять кандидату запитання, на які він надає відповіді і пояснення (пункт 8.6).
69. Співбесіди із переможцями конкурсу фіксуються за допомогою технічних засобів та можуть проводитися у режимі прямої відеотрансляції (пункт 8.7)
70. Кандидат на посаду судді до проведення співбесіди має право: знайомитися з матеріалами досьє; надавати документи (завірені копії документів) чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує чи уточнює дані, що містяться у досьє; надавати свої пояснення, зокрема у письмовому вигляді (пункт 8.8).
71. Письмові пояснення подаються кандидатом не пізніше ніж за один робочий день до дати проведення співбесіди. Усні пояснення надаються кандидатом під час співбесіди (пункт 8.9).
72. Члени Комісії мають право ставити кандидату запитання щодо оголошених під час доповіді відомостей, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє (пункт 8.10).
73. У разі необхідності під час співбесіди може бути оголошено перерву (пункт 8.11).
74. Згідно з пунктом 8.12 Положення № 141/зп-16 за результатами співбесіди Комісія ухвалює: рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді; рішення про рекомендацію про переведення судді (якщо переможцем конкурсу на посаду судді місцевого суду став суддя).
75. Рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді ухвалюється Комісією за наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики (абзац перший пункту 8.13 Положення № 141/зп-16).
76. Пункт 8.13 Положення № 141/зп-16 кореспондує частині третій статті 795 Закону № 1402-VIII, якою визначено, що ВККС ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді у разі наявності обґрунтованого сумніву щодо його відповідності критеріям доброчесності чи професійної етики. У такому разі переможцем конкурсу визначається наступний у рейтингу кандидат.
77. Відповідно до частини сьомої статті 101 Закону № 1402-VIII рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.
78. При цьому пунктом 48 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII визначено, що рішення ВККС оскаржуються відповідно до статті 88 цього Закону.
79. Так, частиною другою статті 88 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.
80. Згідно із частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
81. Велика Палата Верховного Суду не встановила обставин чи підстав для скасування спірного Рішення, визначених пунктами 1-3 статті 88 Закону № 1402-VIII.
82. Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує, що судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо.
83. При цьому, якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному з визначених у частині другій статті 2 КАС України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.
84. У свою чергу, ВККС є уповноваженим суб`єктом з питань проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді та прийняття рішення за його результатами, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України.
85. Оцінюючи спірне Рішення в аспекті його відповідності частині третій статті 795 Закону № 1402-VIII, Велика Палата Верховного Суду виходить з такого.
86. Предметом спору є рішення Комісії від 23.05.2024 № 468/дс-24, яким відмовлено позивачу в наданні рекомендації для призначення на посаду судді Броварського міськрайонного суду Київської області.
87. Спірне Рішення ВККС ухвалила за наслідками співбесіди з ОСОБА_1 у межах Конкурсу, після якої Комісія дійшла висновку про невідповідність кандидатури позивача вимогам до посади судді за критеріями доброчесності та професійної етики.
88. За змістом спірного Рішення, ВККС проаналізувала інформацію, зібрану з відкритих джерел, встановила фактичні обставини, які, на думку ВККС, свідчать про недотримання етичних норм кандидатом на посаду судді ОСОБА_1. Йдеться про поширення кандидатом інформації (коментарів) в соціальних мережах щодо рішень органів судової влади. На поставлене кандидату запитання, яким чином має регулюватися поведінка судді в соціальних мережах, ОСОБА_1 висловив суперечливу позицію щодо власних дописів у соціальних мережах та негативного коментування рішень органів суддівського врядування в аспекті Кодексу суддівської етики та обмежень щодо професійної етики судді (https://youtu.be/0A0WBN5UeRY?t=17222).
89. Водночас Комісія акцентувала увагу, що активна громадянська позиція кандидата ОСОБА_1 у професійному та особистому житті є гарним прикладом ініціативи, боротьби за справедливість, яка сприяє дотриманню моральних принципів у суспільстві. Проте Комісія має сумнів у прийнятності способу доведення кандидатом своєї позиції до учасників суспільства, зокрема йдеться про словесне вираження думок у дописах кандидата у відкритих соціальних мережах.
90. На переконання Комісії, дописи кандидата у соціальних мережах завдали шкоди авторитету судової влади та правосуддю як інституційному явищу.
91. Крім того, із отриманої на запит Комісії інформації встановлено значну кількість звернень кандидата до правоохоронних органів, в деяких випадках події розвивались за непрогнозованим сценарієм, мали ознаки конфлікту з представниками правоохоронних органів (https://youtu.be/0A0WBN5UeRY?t=14062).
92. Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне нагадати, що завдання Комісії в рамках процедури конкурсного призначення на посаду судді місцевого суду полягає в тому, щоб сформувати професійний суддівський корпус, який, здійснюючи правосуддя іменем України, має також утверджувати довіру до судової влади. Іншими словами, посада судді передбачає не тільки високий професійний рівень особи, яка займає цю посаду чи претендує на її зайняття, але також відповідні особистісні якості, які необхідні для виконання професійних обов`язків на цій посаді, адже здійснення правосуддя, як і його сприйняття (розуміння таким) у соціумі, вимагає передовсім від «носія» (представника) судової влади (як і від того / тих, хто претендує(-ють) ним / ними стати) дотримуватися гідної поведінки не лише в межах професійної роботи, але й повсякчас, що таким чином має сприяти утвердженню у суспільстві та державі авторитету судової влади та верховенства права.
93. У постанові від 14.11.2024 у справі № 990/71/24 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що ВККС відповідно до свого статусу, повноважень, встановленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі будь-яких підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, вправі засумніватися у відповідності кандидата на посаду судді критеріям та умовам, за яких можливе внесення рекомендації про призначення на посаду судді.
94. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила також, що з оцінки основних правил та мети положень статті 795 Закону № 1402-VIII можна презюмувати, що ці підстави повинні бути об`єктивними, реальними, вагомими (істотними), дієвими і негативними настільки, щоб засумніватися у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або містити в собі властивості (ознаки), які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням. Такими підставами можуть бути будь-які фактори, явища, події об`єктивної дійсності, що містять ознаки (властивості), які характеризують чи виділяють кандидата на посаду судді як постать, що не відповідає якимсь певним «еталонним» критеріям доброчесності та професійної етики, яким повинен відповідати суддя як носій влади, або, інакше кажучи, неофіційній, ментальній системі уявлень, норм та оцінок, що ґрунтується на традиціях (звичаях) та регулює поведінку людей у суспільстві, на колективно підсвідомому рівні схвалюється більшістю суспільства, практична реалізація якої забезпечується громадським осудом.
95. У постанові від 18.04.2024 № 9901/110/19 Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що судовий контроль щодо дискреційних повноважень Комісії надати оцінку кандидату на посаду судді на предмет його відповідності встановленим законом критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України покликаний забезпечити, щоб ці повноваження були використані відповідно до мети, з якою вони були надані, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом (запобігаючи всім формам дискримінації), пропорційно (зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване прийняте Комісією рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання). Іншими словами, суд повинен забезпечити, щоб реалізація ВККС дискреційних повноважень при проведенні кваліфікаційного оцінювання не була свавільною. Зазначено, що повноваження членів Комісії оцінювати певні факти як такі, що узгоджуються чи ні з поняттям доброчесності, є виключними. Ніхто інший, окрім Комісії, не має повноважень оцінювати доброчесність кандидата на посаду судді.
96. У згадуваній постанові Великої Палата Верховного Суду від 14.11.2024 у справі № 990/71/24 з цього приводу вказано, що межі дискреції ВККС щодо вирішення питання про внесення рекомендацій до ВРП про призначення кандидата на посаду судді не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду Комісією цього питання, як і ухвалене за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілим як кандидату на посаду судді, стосовно якого розглядалося питання, так і незалежному сторонньому спостерігачеві.
97. Отже, обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, наприклад, що доводи / пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги, і, що важливо, давати розуміння, чим керувалася Комісія, коли оцінювала цього кандидата.
98. Разом з тим частина дев`ята статті 69 Закону № 1402-VIII установлює умови визначення відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності, які законодавець пов`язує, зокрема, з наявністю / відсутністю обґрунтованих сумнівів у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті.
99. Як зазначалося вище, ВККС ухвалила спірне Рішення, маючи сумніви щодо відповідності позивача як кандидата на посаду судді критерію доброчесності та професійної етики, проаналізувавши зміст здійснених позивачем публікацій в соціальних мережах, а також наявність його непоодиноких звернень до правоохоронних органів.
100. Велика Палата Верховного Суду, надаючи тлумачення поняттю «обґрунтовані сумніви» у постанові від 14.11.2024 у справі № 990/139/24, дійшла таких висновків: «…поняття «обґрунтовані сумніви» в адміністративному судочинстві означає, що сумніви повинні бути підкріплені конкретними фактами або доказами, які можуть викликати сумнів у правильності або законності певного рішення, дії чи бездіяльності, а також достовірності наданих (в цьому випадку) кандидатом на посаду судді відповідних пояснень, які Комісія ставить під сумнів. Ці сумніви не можуть бути простою підозрою чи відчуттям членів Комісії, а повинні базуватись на реальних фактах або обставинах, що дозволяють обґрунтовано сумніватися в певних подіях, фактах чи твердженнях.
Це означає, що сумніви не можуть бути просто суб`єктивними, вони повинні мати об`єктивну основу (мають підтверджуватися фактичними даними), яка може бути перевірена і оцінена судом.».
101. У цьому аспекті варто звернути увагу на те, що професійна та, що важливо, етична поведінка судді позиціонується на міжнародному рівні як невід`ємна складова функціонування судової системи у демократичному суспільстві, побудованому на довірі з боку суспільства та авторитеті судової влади в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів. Орієнтири такої поведінки судді закріплені у згадуваних Бангалорських принципах від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН 27.07.2006 № 2006/23.
102. За текстом цього акта, дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід`ємною частиною діяльності суддів (четвертий показник).
103. У пункті 4.2 Бангалорських принципів поведінки судді зазначено, що постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов`язок прийняти ряд обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов`язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.
104. Суддя не повинен дозволяти членам своєї родини, соціальним чи іншим стосункам певним чином впливати на його діяльність, що пов`язана зі здійсненням функції судді, а також на прийняття ним судових рішень. Суддя не має права використовувати чи дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів його сім`ї чи інших осіб. Суддя не повинен діяти чи дозволяти іншим діяти у такий спосіб, щоб можна було зробити висновок, що будь-хто неналежно впливає на здійснення суддею його повноважень (пункти 4.8, 4.9 Бангалорських принципів поведінки судді).
105. Нагадаємо, що Комісія дійшла висновку про наявність обґрунтованого сумніву у відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики, серед іншого, через поширення позивачем дописів (коментарів) у відкритих джерелах (соціальних мережах) щодо рішень органів судової влади.
106. У контексті зазначеного слід звернути увагу на висновок Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) № 25 (2022) про свободу вираження поглядів суддів, положення якого роз`яснюють вимогу суддівської стриманості як обов`язку бути стриманим. У параграфі V «Обмеження свободи вираження поглядів / суперечливі випадки» розділу 4 (пункти 51, 52) КРЄС визначено, що стосується публічної критики або інформації щодо питань, які стосуються судової влади, включно з коментарями щодо колег-суддів, КРЄС наслідує Європейський суд з прав людини, визнаючи, що обмеження застосовуються до суддів у всіх випадках, коли під сумнів може бути поставлено авторитет і безсторонність судової влади. Це пов`язано з тим, що необхідно захищати суспільну довіру від руйнівних нападів, особливо з огляду на той факт, що судді, які стикаються з критикою, підпадають під обов`язок стриманості, який не дозволяє їм відповідати на такі напади.
107. Суддя повинен керуватися принципами поміркованості та коректності навіть при поширенні точної інформації. Критикуючи інших учасників системи правосуддя, суддя повинен зберігати повагу. Критика не повинна бути мотивована особистою образою чи ворожістю, чи очікуванням особистої вигоди. Як правило, судді повинні уникати імпульсивного, безвідповідального та образливого висловлювання.
108. У параграфі VІІІ «Використання соціальних мереж суддями» розділу 2 (пункти 70, 71 та 72) КРЄС зазначено, що соціальні мережі характеризуються широкою доступністю та передачею інформації, що передбачає більшу ретельність у виборі опублікованого контенту. Соціальні мережі мають постійну ємність для зберігання даних, що підвищує ризик накопичення інформації. Вони зберігають особисте спілкування в письмовій формі, що збільшує ризик опублікування приватних повідомлень без дозволу, а також ризик спотворення змісту під час подальшого спілкування. Такі дії, як «лайк» або пересилання інформації, наданої іншими, можуть здаватися відносно невеликими й буденними, але вони кваліфікуються як регулярне вираження думки судді.
109. Ці специфічні ризики вимагають від судді особливої обережності під час спілкування в соціальних мережах. Судді повинні переконатися, що вони зберігають авторитет, доброчесність, пристойність і гідність своєї суддівської посади. Вони повинні пам`ятати, що мова, зовнішність, фотографії та розкриття інших особистих даних можуть завдати шкоди репутації судової влади. Чи потенційно це висловлювання компрометує репутацію судді чи судової влади, слід оцінювати у світлі обставин справи.
110. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що в цій справі спір стосується кандидата на посаду судді місцевого суду, а не судді, посада якого [судді] вимагає дотримання записаних у Бангалорських принципах поведінки судді стандартів поведінки та вимог щодо свободи вираження поглядів суддів, які підкреслені у згаданому висновку КРЄС. Разом з тим кандидат на посаду судді повинен відповідати вимогам до цієї посади, що, таким чином, дозволяє щонайменше орієнтуватися на певні засади поведінки, які закріплені в згадуваних міжнародних актах, під час оцінювання кандидата на відповідність вимогам закону, надто коли це стосується етичного аспекту, адже, як уже вказувалося, авторитет судової влади передовсім вимагає від її представників (суддів) поважати свою посаду і через призму власної поведінки утверджувати довіру суспільства до суду (як інституції) загалом.
111. Проте, як правильно установив суд першої інстанції, спірне Рішення Комісії не містить мотивів, з яких виходила Комісія, оцінюючи дописи позивача у соціальних мережах, а також про те, які саме дії позивача у спілкуванні з представниками правоохоронних органів Комісія розцінила як такі, що викликають обґрунтований сумнів щодо його відповідності критеріям доброчесності та професійної етики.
112. В апеляційній скарзі представник відповідача доводить, що донесена позивачем до необмеженої кількості осіб інформація стосувалася процесів формування суддівського корпусу, а зміст цієї інформації, з урахуванням підібраних позивачем епітетів, свідчив про критику рішень органів судової влади та оцінку професійного рівня інших кандидатів на посаду судді, що з огляду на положення Кодексу суддівської етики є неприпустимим. Зазначені у спірному Рішенні фактичні обставини мають об`єктивну основу та підтверджуються відповідними фотокопіями дописів (коментарів), які містяться в матеріалах особової справи (досьє кандидата), котрі безпосередньо досліджувались судом першої інстанції під час розгляду справи, та трансляцією співбесіди з позивачем, яка також була предметом дослідження суду.
113. Надаючи оцінку вказаним твердженням, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність самих лише фактів публікацій (коментарів) позивача в соціальних мережах щодо рішень органів судової влади та звернень до правоохоронних органів без надання їм оцінки в спірному Рішенні не може характеризувати рішення як належним чином мотивоване.
114. У цьому аспекті слід конкретизувати, що у спірному Рішенні відсутній зміст або цитування конкретних дописів (коментарів) позивача з соціальних мереж, не вказано яких саме обставин / подій (осіб) вони стосуються, яким чином дописи / коментарі позивача у соціальних мережах (які конкретно) мають негативний вплив на авторитет судової влади та правосуддя як інституційне явище, яка саме критика рішень органів судової влади має негативний вплив (стосувалася) на формування суддівського корпусу і чому така критика є негативною.
115. При цьому посилання представника відповідача на матеріали особової справи (досьє кандидата), в яких містяться відповідні фотокопії дописів (коментарів), не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність мотивів прийняття спірного Рішення Комісії, адже наведене спонукає суд «здогадуватись» про мотиви, з яких ВККС вважала позивача таким, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.
116. В апеляційній скарзі представник відповідача конкретизував позицію Комісії стосовно значної кількості звернень кандидата до правоохоронних органів, які, на переконання Комісії, свідчили про невідповідність позивача критеріям доброчесності та професійної етики. Так, під час співбесіди з позивачем Комісією обговорено такі звернення позивача, встановлено їх зміст та виявлено певні поведінкові фактори позивача, які свідчили про конфліктну форму поведінки ОСОБА_1 під час спілкування з представниками правоохоронних органів. З`ясовані Комісією обставини в сукупності характеризували позивача як особу, яка може свідомо допускати нехтування встановленими правилами, що є несумісним зі статусом судді, у тому числі в питаннях моралі, чесності, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду. Комісія, обґрунтовуючи та мотивуючи спірне Рішення, навела в ньому поведінкові фактори позивача, з характеристики яких можливо побачити, чи містять вони ознаки і чи достатньо їх для того, щоб віднести їх до недоброчесних та неетичних через наявність у них неморальних і непохвальних рис.
117. Знову ж таки, наведені обґрунтування зводяться до загальних висновків, проте жодним чином не наведені конкретні події / обставини, висловлювання позивача та приклади ситуацій, які свідчили про «недоброчесні та неетичні поведінкові фактори позивача через наявність у них неморальних і непохвальних рис».
118. Суд першої інстанції також правильно зазначив, що наявність у спірному Рішенні посилання на URL-адресу YouTube-каналу із записом співбесіди лише забезпечує гласність процедури співбесіди, дозволяє бажаючим ознайомитись з перебігом співбесіди, однак на мотивованість спірного Рішення не впливає.
119. Іншими словами, перегляд запису співбесіди не дає можливості зрозуміти мотиви ухвалення спірного Рішення ВККС без аналізу конкретних ситуацій з наданням їм оцінки в аспекті порушень принципів доброчесності та професійної етики.
120. Отже, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Касаційного адміністративного суду про те, що спірне РішенняВККС не відповідає вимогам частини третьої статті 795 Закону № 1402-VIII, а також критеріям обґрунтованості, безсторонності та розсудливості, визначеним статтею 2 КАС України.
121. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком Касаційного адміністративного суду про наявність підстав для задоволення позову.
122. Міркування і твердження відповідача в апеляційній скарзі не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
123. Згідно із частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
124. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
125. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
126. Велика Палата Верховного Суду вважає, що Касаційний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а зазначеного рішення - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
127. Згідно із частиною шостою статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
128. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, то перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 266 308 311 315 316 322 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України залишити без задоволення.
2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 990/232/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання рішення протиправним та нечинним, зобов`язання вчинити дії залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н. В. Шевцова Судді:О. О. БанаськоС. І. Кравченко О. Л. БулейкоМ. В. Мазур Ю. Л. ВласовС. Ю. Мартєв І. А. ВоробйоваС. О. Погрібний М. І. ГрицівО. В. Ступак Ж. М. ЄленінаІ. В. Ткач Л. Ю. КишакевичВ. Ю. Уркевич В. В. КорольЄ. А. Усенко