П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2022 року
м. Київ
Справа № 990/99/22
Провадження № 11-77заі22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Желєзного І. В.,
суддів Британчука В.В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л.Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О.Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С.
розглянула в порядку письмового провадження справу № 990/99/22 за позовом ОСОБА_1 до Етичної ради, Вищої ради правосуддя про визнання нечинними і скасування рішення та наказу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2022 року (судді Білоус О. В., Желтобрюх І. Л., Олендер І. Я., Шишов О. О., Яковенко М. М.),
УСТАНОВИЛА:
Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві та заяві про забезпечення позову вимог
1. 23 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Етичної ради, Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просив визнати нечинним і скасувати рішення Етичної ради від 07 травня 2022 року № 6 «Про невідповідність діючого члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя» та наказ в. о. Голови Вищої ради правосуддя В. Саліхова № 106-к «Про припинення нарахувань та виплат ОСОБА_1 ».
2. Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Етичної ради від 07 травня 2022 року № 6 «Про невідповідність діючого члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя» до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2022 року відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову в справі № 990/99/22.
4. Постановляючи зазначену ухвалу, суд виходив з того, що доводи позивача, наведені ним у поданій заяві про забезпечення позову, про неможливість захисту його прав, свобод та інтересів без ужиття таких заходів та про очевидну небезпеку спричинення невідворотних до ухвалення рішення в адміністративній справі наслідків ґрунтуються на припущеннях. Забезпечення позову у спосіб, визначений позивачем, позбавить відповідний орган, що обрав (призначив) члена ВРП (з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ), визначеної законом можливості його розгляду і нівелює процедуру, установлену Законом України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі - Закон
№ 1635-IX).
Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі
5. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2022 року та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Етичної ради від 07 травня 2022 року № 6 «Про невідповідність діючого члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя» до набрання законної сили рішенням суду за результатами розгляду позову ОСОБА_1 .
6. На обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено норми пункту 1 частини другої статті 150, пункту 1 частини першої та частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також не з?ясовано в повному обсязі обставин справи. Зазначає, що нормами процесуального законодавства передбачено можливість зупинення дії індивідуального акта і що Етична рада відсутня у переліку державних органів, дія рішень яких не може бути зупинена. Натомість Верховний Суд як суд першої інстанції не врахував, що невжиття заходів забезпечення позову, про які просить скаржник, унеможливлює поновлення його порушених прав у майбутньому.
Рух апеляційної скарги
7. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 19 липня 2022 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2022 року та витребувала із цього суду матеріали справи № 990/99/22.
8. Ухвалою від 10 серпня 2022 року Велика Палата Верховного Суду призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.
Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги
9. Представники ВРП та Етичної ради у відзивах на апеляційну скаргу зазначили про законність та обґрунтованістьвисновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.
10. Також представник Етичної ради зауважив, що позивачем не доведено наявності існування реальної загрози чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення його прав, за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом. Оскаржуване у цій справі рішення Етичної ради не створює безпосередньо для позивача правових наслідків. Натомість заходи забезпечення позову, яких просить вжити позивач, впливають на права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками судового процесу, а саме з?їзду представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, що не допускається.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування
11. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
12. Згідно із частиною четвертою статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, ВРП, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів ВРП, щодо питань обрання (призначення) на посади членів ВРП, звільнення їх з таких посад, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
13. Згідно із частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
14. Частинами третьою та четвертою статті 151 КАС України визначені законодавчі обмеження щодо можливості застосування судом заходів забезпечення адміністративного позову. Як правильно встановив суд першої інстанції, такі обмеження в цій справі відсутні.
15. Відповідно до частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
16. Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який повинен згідно з приписами закону та за наявності безумовних фактичних підстав гарантувати виконання майбутнього рішення суду та/або ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.
17. При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
18. Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
19. Факт прийняття відповідачем рішення, яке, на думку позивача, порушує його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
20. При цьому суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстави унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі невжиття таких заходів повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, поза обґрунтованим сумнівом,порушує права, свободи або інтереси позивача і що вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Важливим є саме момент об`єктивного існування наведених ризиків.
21. Натомість, як правильно встановив суд першої інстанції, викладені у заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову доводи про неможливість захисту його прав, свобод та інтересів без ужиття таких заходів та про очевидну небезпеку спричинення невідворотних до ухвалення рішення в адміністративній справі наслідків ґрунтуються виключно на припущеннях.
22. При цьому позивачем не доведено, що забезпечення позову у цій справі у спосіб, визначений ним, шляхом зупинення дії рішення Етичної ради від 07 травня 2022 року № 6 «Про невідповідність діючого члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена Вищої ради правосуддя», сприятиме виконанню завдань інституту забезпечення позову як елементу права на судовий захист, спрямованого на недопущення незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
23. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду встановила, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Натомість міркування і твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не спростовують правильності цього висновку та не містять жодних вагомих підстав для визнання оскаржуваної ухвали протиправною, необґрунтованою і такою, що підлягає скасуванню.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
24. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення -без змін.
25. Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
26. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки оскаржувану ухвалу від 29 червня 2022 року суд першої інстанції постановив з дотриманням норм матеріального та процесуального права, викладені в апеляційній скарзі твердження позивача не спростовують правильності висновків суду.
Висновки щодо розподілу судових витрат
27. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
28. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 266 308 311 316 322 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. ЖелєзнийСудді: В. В. Британчук Л. М. Лобойко Ю. Л. Власов К. М. Пільков І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко М. І. Гриців О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко О. С. Золотніков І. В. Ткач Л. Й. Катеринчук О. С. Ткачук Г. Р. Крет