ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року

м. Київ

справа № П/811/109/17

адміністративне провадження № К/9901/56617/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № П/811/109/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування висновку, наказів, поновлення на службі та зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Чабаненко С. В., Чумак С. Ю., Юрко І. В.) від 14 червня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Національної поліції України в Кіровоградській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування за фактом вручення ОСОБА_1 письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України;

- визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області № 855 від 28 листопада 2016 року «Про порушення службової дисципліни ОСОБА_1 та покарання винних», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області № 319 о/с від 23 грудня 2016 року, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 23 грудня 2016 року;

- поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції України;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області виплатити ОСОБА_1 грошове утримання за час вимушеного прогулу.

2. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року відповідно до ст. 99 100 КАС України залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправним висновку службового розслідування за фактом вручення ОСОБА_1 письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та його скасування, визнання протиправним та скасування п. 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області № 855 від 28 листопада 2016 року «Про порушення службової дисципліни ОСОБА_1 та покарання винних», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

3. 31 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним висновку службового розслідування за фактом вручення ОСОБА_1 письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та його скасування, визнання протиправним та скасування п. 1 наказу начальника Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області № 855 від 28 листопада 2016 року «Про порушення службової дисципліни ОСОБА_1 та покарання винних», яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

Одночасно з адміністративним позовом від 31 серпня 2017 року, ОСОБА_1 подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.

4. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2017 року відкрито провадження у справі та об`єднано позов в одне провадження з адміністративною справою № П/811/109/17.

5. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09 січня 2018 року ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду в частині оскарження висновку службового розслідування та наказу Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області № 855 від 28 листопада 2016 року, а також відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області про закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог.

6. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року частково задоволено адміністративний позов.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області від 28 листопада 2016 року № 855 в частині притягнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області від 23 грудня 2016 року № 319 о/с про звільнення лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби у поліції.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора за рахунок посади старшого інспектора Новоукраїнського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області з 24 грудня 2016 року.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 64236,00 грн.

Звернуто до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за один місяць у сумі 4696,50 грн.

В іншій частині позову - відмовлено у задоволенні.

7. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року задоволено апеляційну скаргу Головного Управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Скасовано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року в частині задоволених позовних вимог та відмовлено в цій частині позову.

В іншій частині рішення - залишено без змін.

8. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 14 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року залишити в силі.

9. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - суддя-доповідач, Данилевич Н. А., Шарапа В. М.) від 19 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та установлено строк для подання відзиву.

10. 30 липня 2018 року до Верховного Суду від Головного управління Національної поліції України в Кіровоградській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 752/0/78-20 від 07 травня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 травня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Дашутін І. В., Шишов О. О.

13. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до свого провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в Новоукраїнському відділі поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області з 07 листопада 2015 року, в тому числі на посаді інспектора за рахунок посади старшого інспектора Новоукраїнського відділу поліції ГУНП з 19 вересня 2016 року.

15. 28 жовтня 2016 року працівниками УСБУ в Кіровоградській області та працівниками військової прокуратури у м. Новоукраїнка за підозрою у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди від ОСОБА_2 був затриманий інспектор Новоукраїнського відділу поліції ГУНП в області лейтенант поліції ОСОБА_1 .

16. 29 жовтня 2016 року ОСОБА_1 оголошено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 368 КК України.

17. Наказом ГУНП в Кіровоградській області № 706 від 28 жовтня 2016 року призначено проведення службового розслідування за вказаним фактом.

Під час службового розслідування відбирались пояснення у інспектора Новоукраїнського відділу поліції ГУНП в області ОСОБА_3 , а також у гр. ОСОБА_2 .

Так, згідно висновку про результати службового розслідування за фактом вручення ОСОБА_1 письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, 21 жовтня 2016 року під час патрулювання м. Новоукраїнка інспектором Новоукраїнського ВП ГУНП ОСОБА_3 разом з інспектором цього ж відділу поліції ОСОБА_1 було зупинено моторолер під керуванням гр. ОСОБА_2 без відповідних документів. ОСОБА_1 було помічено ознаки алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_2 , у зв`язку з чим ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_3 водієві було роз`яснено щодо порушення вимог ПДР та можливість посприяти в уникненні покарання за таке порушення за грошову винагороду. 26 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до УСБУ в Кіровоградській області із заявою про вимагання грошової винагороди, та 28 жовтня 2016 року близько 13.25, після передачі ОСОБА_2 коштів ОСОБА_1 у службовому автомобілі ВАЗ 21093 н.з. НОМЕР_1 біля будинку за адресою: м. Новоукраїнка, вул. Шевченка,114 , останнього було затримано в порядку ст. 207 208 КПК України. Під час огляду вищевказаного автомобіля в салоні виявлено грошові купюри загальною сумою 2000 грн. 29 жовтня 2016 року на підставі матеріалів досудового розслідування ОСОБА_1 вручено письмове повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. За результатами проведеного службового розслідування в діях ОСОБА_1 встановлено наявність порушення службової дисципліни. Зокрема, ОСОБА_1 порушив вимоги Присяги працівника поліції, затвердженої ст. 64 Закону України «Про національну поліцію», п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про національну поліцію», ст. 68 Конституції України та ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV, та допустив свідоме ігнорування вимог Національної поліції України та ГУНП в області щодо безумовного дотримання чинного законодавства і недопущення протиправних дій, що виразилось у порушенні службової дисципліни щодо дотримання законів, прав і свобод людини, та вчинив дії, пов`язані з вимаганням коштів.

Під час проведення службового розслідування ОСОБА_1 відмовився надати пояснення щодо даного факту.

18. Згідно наказу ГУНП в Кіровоградській області № 855 від 28 листопада 2016 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за порушення вимог Присяги працівника поліції, затвердженої ст. 64 Закону України «Про національну поліцію», п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про національну поліцію», ст. 68 Конституції України та ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.

19. Наказом ГУНП в Кіровоградській області № 319о/с від 23 грудня 2016 року «По особовому складу» за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 23 грудня 2016 року.

20. Вважаючи спірні накази відповідача протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що під час службового розслідування ОСОБА_1 відмовився давати пояснення. У судовому засіданні представник відповідача доводив подію вчинення дисциплінарного проступку, посилаючись на пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що відбиралися під час службового розслідування. Аналізуючи показання свідків, суд дійшов висновку про їх суперечливість та сумнівність, оскільки свідок ОСОБА_3 під час службового розслідування не зміг згадати усіх обставин, а свідок ОСОБА_2 , як зазначив, надавав пояснення від імені вигаданої особи. Під час судового розгляду суд не зміг усунути протиріччя між показаннями даних свідків під час їх спільного допиту. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів подію, яка стала підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а тому накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби є безпідставними (необґрунтованими), що доводить їх протиправність відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.

22. Також суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування щодо ОСОБА_1 , оскільки такий висновок не породжує для позивача прав та обов`язків.

23. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, виходив з того, що факт затримання ОСОБА_1 під час отримання ним від третьої особи коштів, тобто реальна подія, зафіксована відповідним органом у спосіб, передбачений КПК України, сам по собі свідчить про порушення Присяги працівника поліції.

24. Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушено Присягу працівника поліції, а саме вчинено проступок, що підриває довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

26. Зокрема, скаржник зазначив, що апеляційним судом надано невірну оцінку обставинам справи, зокрема щодо підстав звільнення позивача з поліції, оскільки його звільнено не за факт отримання неправомірної вигоди від третьої особи, а за перебування у форменому одязі поза робочий час та здійснення нагляду за дорожнім рухом без відповідної вказівки керівника, не складання адміністративного протоколу за фактом керування ОСОБА_2 транспортним засобом без документів та у стані алкогольного сп`яніння, не відсторонення ОСОБА_2 від керування транспортним засобом.

27. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми матеріального та процесуального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням про відмову у задоволенні позовних вимог.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

29. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

30. Порядок та умови проходження служби працівниками Національної поліції, притягнення до дисциплінарної відповідальності регламентується нормами Закону України «Про Національну поліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 114, Правилами етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179 (далі - Правила етичної поведінки поліцейського), Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 року № 230 (далі - Інструкція № 230), а також п. 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 23 грудня 2015 року № 901-VІІІ, у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту ОВС України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22 лютого 2006 року № 3460.

31. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

32. Абзацами 1, 2 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейського, передбачено, що під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

33. Згідно ст. 1 Дисциплінарного статуту ОВС, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівників органів внутрішніх справ України.

34. Статтею 2 Дисциплінарного статуту ОВС передбачено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

35. Відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту ОВС що особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

36. Згідно ст. 7 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника ОВС України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань на життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі на інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотримання громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати у належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

37. Статтею 14 Дисциплінарного статуту, передбачено, що з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ, зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид дисциплінарного стягнення, є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

38. Згідно ст. 12 Дисциплінарного статуту ОВС, на осіб рядового і начальницького складу ОВС за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

39. З аналізу зазначених норм законодавства, а також з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, слідує, що звільнення позивача зі служби в поліції відбулось саме у зв`язку з порушенням останнім службової дисципліни, що виявилось у порушенні вимог Присяги працівника поліції, Закону України «Про Національну поліцію» та Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

40. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли особою скоєно проступок, який підриває довіру та авторитет органів влади і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

41. При визначенні виду дисциплінарного стягнення має враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Водночас, обставини та факти вчинення дисциплінарного проступку мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

42. Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, що факт затримання позивача під час отримання ним від третьої особи коштів, тобто реальна подія позаслужбових відносин, зафіксована відповідним органом у спосіб, передбачений КПК України, став підставою для проведення службового розслідування. За результатами якого встановлено порушення Присяги працівника поліції, затвердженої ст. 64 Закону України «Про національну поліцію», п. 1, п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про національну поліцію», ст. 68 Конституції України та ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.

43. Згідно п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

44. Отже, виходячи з наведених норм права та встановлених судами обставин справи, які стали підставою для звільнення позивача, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що ОСОБА_1 порушено Присягу працівника поліції, а саме вчинено проступок, що підриває довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

45. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що до позивача обґрунтовано застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, оскільки дисциплінарний проступок, вчинений ОСОБА_1 є несумісним з подальшим проходженням служби в поліції.

46. Крім цього, колегія суддів зазначає, що скаржник не наводить у касаційній скарзі підстав для визнання спірних наказів протиправними, а лише цитує рішення судів попередніх інстанцій та наводить відповідний коментар без посилання на допущені відповідачем порушення вимог чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини.

47. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що спірні накази прийняті в межах та у спосіб, що передбачено чинним законодавством, процедурних порушень при їх прийнятті судом не встановлено, відтак вони є законними та не підлягають скасуванню.

48. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення апеляційним судом норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

49. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

50. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Ruiz Torija v.Spain серія A. 303-A; п. 29).

51. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

52. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

53. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

54. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 341 345 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року у справі № П/811/109/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов