ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2023 року
м. Київ
справа № П/811/1648/17
адміністративне провадження № К/9901/48111/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Олендера І.Я., Васильєвої І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року (суддя Кармазина Т.М.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року (головуючий суддя Олефіренко Н.А., судді: Шальєва В.А., Чумак С.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсталь-Груп" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецсталь-Груп" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Управління, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 серпня 2017 року №0000351404, №0000361404, №0000371404.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами (ТОВ "Промоушн Трейд", ТОВ "Найдлі плюс", ТОВ "Хайлайт", ТОВ "Десмонт Продакт"), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року, залишеною без змін Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Управління від 16 серпня 2017 року №0000351404, №0000361404, №0000371404.
Приймаючи такі рішення, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, прийшли до висновку, що операції між позивачем та його контрагентами фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування податкових вигод, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та неправильне застосування процесуальних норм, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій з контрагентами ТОВ "Промоушн Трейд", ТОВ "Найдлі плюс", ТОВ "Хайлайт", ТОВ "Десмонт Продакт", на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх фактичного здійснення належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів.
Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Суди з`ясували, що відповідно до статуту Товариства основним видами його діяльності є діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами, оптова торгівля металами, металевими рудами, хімічними продуктами.
В період з 24 по 28 липня 2017 року посадовими особами Управління проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з питань правильності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Промоушн Трейд" за липень 2016 року, що відображені в податковій декларації з ПДВ за липень 2016 року, ТОВ "Найдлі плюс" за серпень 2016 року, що відображені в податковій декларації з ПДВ за серпень 2016 року, ТОВ "Хайлайт" за грудень 2016 року, що відображені в податковій декларації з ПДВ за грудень 2016 року, та з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів зазначених взаємовідносин в декларації з податку на прибуток за 2016 рік, з питань правильності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Десмонт Продакт" за квітень 2017 року, що відображені в податковій декларації з ПДВ за квітень 2017 року, за результатами якої складено акт №284/11-28-14-04/38693422 від 04 серпня 2017 року, яким, в свою чергу, встановлено порушення:
- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 83 510,00 грн., в тому числі: за липень 2016 року - на суму 46 680,00 грн., за серпень 2016 року - на суму 36 830 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 868 917,00 грн., в тому числі: за грудень 2016 року - на 192 250,00 грн., за квітень 2017 року - на 676 667 грн.;
- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на суму 279 821,00 грн.
В обґрунтування порушень контролюючий орган посилався на те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали реального характеру, оскільки згідно наявної податкової інформації навантаження товарів здійснювалось за адресами, щодо яких у контрагентів власні або орендовані приміщення відсутні; крім того під час перевірки не вдалося відслідкувати ланцюг постачання придбаваємих товарів.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом 16 серпня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
- №0000361404, згідно з яким Товариству збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 125 265,00 грн., у тому числі: за податковим зобов`язанням - 83 510,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 41 755,00 грн.;
- №0000371404, відповідно до якого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 868 917,00 грн.;
- №0000351404 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 419 732,00 грн., у тому числі: за основним зобов`язанням - 279 821,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 139 911,00 грн.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 ПК України передбачено, що платниками податку на прибуток-резидентами, є, зокрема, суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.
Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України).
Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (стаття 135 ПК України).
За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Товариство:
- до податкового кредиту за липень 2016 року віднесло суму ПДВ в розмірі 46 680,00 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ "Промоушн Трейд", з придбання товарів (феромарганцю ФМнД-78) на підставі договору поставки №35 від 22 листопада 2016 року;
- до податкового кредиту за серпень 2016 року - ПДВ в сумі 36 830,00 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ "Найдлі плюс", з придбання товарів (феросилікомарганцю МнС17) на підставі договору поставки №42 від 29 серпня 2016 року;
- до податкового кредиту за грудень 2016 року - ПДВ в розмірі 192 250,00 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ "Хайлайт", з придбання товарів, надання послуг (феросиліція ФС-65, чавуну переробного ПЛ1-ПЛ2, послуг по зберіганню товарів) на підставі договорів поставки №61 від 20 грудня 2016 року, складського зберігання товарів №60 від 30 листопада 2016 року;
- до податкового кредиту в квітні 2017 року - ПДВ в сумі 676 666,67 грн. за податковими накладними, виданими ТОВ "Десмонт Продакт", з придбання товарів (феромарганцю ФМнД-78) на підставі договору поставки №310317-2 від 31 березня 2017 року.
Вищевказані товари та послуги належним чином відображено в бухгалтерському обліку відповідно до видаткових накладних, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), а їх транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними.
В той же час, оплату вартості придбаних товарів/послуг Товариством здійснено в повному обсязі, що не заперечувалось відповідачем та описано в акті перевірки.
При цьому, отриманий від ТОВ "Промоушн Трейд", ТОВ "Найдлі плюс", ТОВ "Хайлайт", ТОВ "Десмонт Продакт" товар в подальшому був реалізований позивачем ТОВ "ОФ Сапсан", ТОВ "Торговий дім АвтоКрАЗ", ДП "Стальзавод", ТОВ "Мелітопольський завод автотракторних запчастин", ТОВ "Ніжинський дослідно-механічний завод", ТОВ "Енмаліт", ПАТ "Ужгородський турбогаз", АТ "ХТЗ", ПрАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", ПАТ "Дніпроважмаш", ПрАТ "Металит", ТОВ "Ростенергомаш", ТОВ "Руслан-комплект", ТОВ "Велес-Агро ЛТД", ТОВ "Патон-Електрод", що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару.
Крім того, ТОВ "Десмонт Продакт" на запит суду першої інстанції надано письмову інформацію, в якій підтверджено наявність взаємовідносин з ТОВ "Спецсталь-Груп" у квітні 2017 року, а також додано копії відповідних первинних документів і договорів.
При цьому, оцінюючи наслідки спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами, суди вказали, що наявні первинні документи дають можливість визначитися з їх суттю, змістом та обсягом, ідентифікувати учасників та перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, а відтак, дійшли переконання, що у ході перевірки Товариством подана вся необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, а також того, що укладені угоди мали на меті настання дійсних правових наслідків, що обумовлені ними.
Також, слід зазначити, що усталеною є практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. При цьому, сама лише по собі наявність податкової інформації щодо контрагента не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій. В той же час у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Разом з тим, суди відмітили, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, як і не доведено, що зміст укладених між ними угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів, або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
Не підтверджено відповідачем й невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру); недостатності у контрагентів трудових та інших ресурсів, які були їм необхідні, однак відсутні.
Водночас, судами з`ясовано, що станом на дату підписання договорів, розрахункових та первинних документів ТОВ "Промоушн Трейд", ТОВ "Найдлі плюс", ТОВ "Хайлайт", ТОВ "Десмонт Продакт" зареєстровані як юридичні особи, основними видами діяльності яких є неспеціалізована оптова торгівля; в процесі банкрутства, санації або припинення не перебували.
Враховуючи наведене та зважаючи на положення частини 1 статті 341 КАС України, яка передбачає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність, в даному випадку, правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи ж касаційної скарги не впливають на правильність прийнятих судами рішень й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з частиною 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіС.С. Пасічник І.Я.Олендер І.А. Васильєва