ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2025 року

м. Київ

справа № П/811/1852/17

адміністративне провадження № К/9901/56028/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А., Судді: Юрченко В.П., Хохуляк В.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року (Суддя: Кармазина Т.М.),

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року (Судді: Уханенко С.А., Лукманова О.М., Дадим Ю.М.),

у справі № П/811/1852/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітанівське зернозберігальне підприємство»

до Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітанівське зернозберігальне підприємство» (далі - позивач, ТОВ «Капітанівське зернозберігальне підприємство») звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Кіровоградській області), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.08.2017 року №0000141206;

- зобов`язати відповідача внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про узгодження сум бюджетного відшкодування, які відображені у податкових деклараціях з ПДВ від 20.07.2016 року №9125625859, від 19.11.2016 року №9222713805 та від 20.02.2017 року №9024182648 (а.с. 4-10).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області №0000141206 від 02 серпня 2017 року. Зобов`язано Головне управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про узгодження сум бюджетного відшкодування, які відображені Товариством з обмеженою відповідальністю "Капітанівське зернозберігальне підприємство" у податкових деклараціях з податку на додану вартість від 20.07.2016 №9125625859, від 19.11.2016 №9222713805 та від 20.02.2017 №9024182648 (а.с. 147-149, 200-204).

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в обґрунтування доводів якої зазначив на правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами перевірки, за висновками якої відмовлено у наданні заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на загальну суму 6 241 803,00 грн, з посиланням на те, що від`ємне значення з ПДВ, за рахунок якого сформовано суму, яка заявлена до бюджетного відшкодування, виникло в результаті здійснення попередніх оплат позивачем на адресу постачальників олії соняшникової: ПП «АФ Митрофанівська», ТОВ «Оситнянське», ПП «Агрофірма «Панчеве», СТОВ «Тясмин», ТОВ «Агрофірма «Хлібодар», а фактичне отримання олії соняшникової від вищевказаних контрагентів, з урахуванням періоду грудень 2016 - січень 2017 року, відбулось лише на загальну суму 3 561 806,47 грн.

До того ж, в доводах касаційної скарги скаржник наголосив на тому, що в основу розрахунку суми бюджетного відшкодування покладено єдиний принцип: проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари/послуги. Водночас, скаржник зазначив про необхідність врахування послідовності виконання (завершення) господарських операцій, перерахування коштів постачальнику та адекватне виконання ним відповідних поставок за фактом, оскільки за доводами скаржника це впливає на формування сум бюджетного відшкодування, як різниці між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом у відповідному звітному (податковому) періоді та потребує додаткового дослідження достовірності та повноти здійснених поставок у рахунок попередньої оплати. Враховуючи викладене, посилаючись на неповне дослідження доказів у справі, скаржник просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове про відмову в задоволенні адміністративного позову (а.с. 207-209).

Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі, закінчено підготовку справи до розгляду, призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача на адресу Суду не надходив, хоча під час відкриття провадження у справі, ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2018 року був встановлений позивачеві строк для подання відзиву на касаційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали (яка отримана позивачем 24.09.2018 року). При цьому у відповідності до вимог частини 4 статті 338 КАС України, відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Так, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітанівське зернозберігальне підприємство» зареєстровано 30.11.2006 року, як юридична особа і перебуває на обліку у Кропивницькій ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області як платник податків (а.с. 34-37).

На підставі наказу Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 14.06.2017 року №639, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Капітанівське зернозберігальне підприємство» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за квітень 2015 року по квітень 2017 року, за результатами якої складено акт перевірки №41/11-28-12-06/34724540 з висновками про порушення позивачем вимог п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку, в результаті чого, на підставі п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України позивачу відмовлено в наданні заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на загальну суму 6 241 803,00 грн., в т.ч. за червень 2016 - 24867,00 грн., жовтень 2016 - 76,00 грн., січень 2017 - 6 216 860,00 грн (а.с. 11-32).

З акту перевірки судами встановлено, що ТОВ «Капітанівське ЗЗП» в податковій звітності з ПДВ за січень 2017 року до бюджетного відшкодування заявлено від`ємне значення за грудень 2016 року на суму 9 778 667, 0 грн, яке виникло з причини здійснення попередньої оплати ТОВ «Капітанівське ЗЗП» на адресу постачальників олії соняшникової ПП «АФ Митрофанівська», ТОВ «Оситнянське», ПП «Агрофірма «Панчеве», СТОВ «Тясмин», ТОВ «Агрофірма «Хлібодар».

Також, під час розгляду справи судами встановлено, що висновки контролюючого органу про відмову позивачу у наданні заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на загальну суму 6 241 803,00 грн, ґрунтуються на тому, що від`ємне значення з ПДВ, за рахунок якого сформовано суму, яка заявлена до бюджетного відшкодування, виникло в результаті здійснення попередніх оплат позивачем на адресу постачальників олії соняшникової ПП «АФ Митрофанівська», ТОВ «Оситнянське», ПП «Агрофірма «Панчеве», СТОВ «Тясмин», ТОВ «Агрофірма «Хлібодар». Одночасно в ході проведення перевірки встановлено, що фактичне отримання олії соняшникової нерафінованої від вищевказаних контрагентів, з урахуванням періоду грудень 2016 - січень 2017 року, відбулось лише на загальну суму 3 561 806,47 грн (а.с. 25).

На підставі висновків акта перевірки, Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми В3 від 02.08.2017 №0000141206, яким ТОВ «Капітанівське зернозберігальне підприємство» визначено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за січень 2017, червень, жовтень 2016 та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 6 241 803,00 грн, у тому числі: січень 2017 - 6 216 860,00 грн, жовтень 2016 - 76 грн, червень 2016 - 24 867,00 грн (а.с. 33).

Незгода з вищенаведеним податковим повідомленням-рішенням, а також вимоги про зобов`язання відповідача внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про узгодження сум бюджетного відшкодування, які відображені у податкових деклараціях з ПДВ від 20.07.2016 року №9125625859, від 19.11.2016 року №9222713805 та від 20.02.2017 року №9024182648, стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій відхилили доводи податкового органу щодо відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, з огляду на відсутність фактичного отримання товару у періоді, за який заявлено бюджетне відшкодування, оскільки податкове законодавство не обмежує права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, який сплачено у складі попередньої оплати за товар. Крім цього, суди попередніх інстанцій, посилаючись на висновки акта перевірки вказали, що податковим органом підтверджено, що сума бюджетного відшкодування, заявлена позивачем у червні 2016 в розмірі 24867,00 грн, жовтні 2016 - 76,00 грн, січні 2017 - 6 216 860,00 грн, відповідає сумі податку, фактично сплаченій у попередніх податкових періодах постачальникам товарів.

Тоді, як реальність господарських операцій ТОВ «Капітанівське зернозберігальне підприємство» з контрагентами, по взаємовідносинам з якими сформовано від`ємне значення, відповідачем не заперечується; податкові накладні, отримані останнім від ПП "АФ Митрофанівська", ТОВ "Оситнянське", ПП "Агрофірма "Панчеве", СТОВ "Тясмин", ТОВ "Агрофірма "Хлібодар", відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а в рахунок здійснених попередніх оплат, постачальниками позивача ПП «АФ Митрофанівська», ТОВ «Оситнянське», ПП «Агрофірма «Панчеве», СТОВ «Тясмин», ТОВ «Агрофірма «Хлібодар» здійснено відвантаження готової продукції (олії) на загальну суму 59 833 426,20 грн, в т.ч. ПДВ 9 980 575,67 грн, що, як зазначено судом першої інстанції, не заперечувалось відповідачем. При цьому поставка була здійснена у січні-березні 2017 року, тоді як відповідачем до уваги лише період грудень 2016 року - січень 2017 року (а.с. 147-149, 200-204).

Колегія суддів, переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналізуючи вищенаведені вимоги законодавства суди встановили, що ключовою умовою для виникнення у платника податків права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, є сплата такого податку у складі вартості товарів/послуг, при цьому за висновками судів, фактичне отримання таких товарів у відповідності до вимог п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України не є умовою для отримання бюджетного відшкодування. Тоді, як платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується ним у будь-яких попередніх податкових періодах.

При цьому як встановлено судами попередніх інстанцій з акту перевірки, реальність господарських операцій ТОВ «Капітанівське зернозберігальне підприємство» з контрагентами, по взаємовідносинам з якими сформовано від`ємне значення, відповідачем не заперечується.

Податкові накладні, отримані останнім від ПП "АФ Митрофанівська", ТОВ "Оситнянське", ПП "Агрофірма "Панчеве", СТОВ "Тясмин", ТОВ "Агрофірма "Хлібодар" за висновками судів відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, а в рахунок здійснених попередніх оплат, постачальниками позивача ПП «АФ Митрофанівська», ТОВ «Оситнянське», ПП «Агрофірма «Панчеве», СТОВ «Тясмин», ТОВ «Агрофірма «Хлібодар» здійснено відвантаження готової продукції (олії) на загальну суму 59 833 426,20 грн, в т.ч. ПДВ 9 980 575,67 грн, що, як зазначено судом першої інстанції, не заперечується відповідачем. Поставка була здійснена у січні-березні 2017 року, тоді як відповідачем взято до уваги лише період грудень 2016 року - січень 2017 року.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом в акті перевірки підтверджено, що сума бюджетного відшкодування, заявлена позивачем у червні 2016 в розмірі 24 867,00 грн, жовтні 2016 - 76,00 грн, січні 2017 - 6 216 860,00 грн відповідає сумі податку, фактично сплаченій у попередніх податкових періодах постачальникам товарів. При цьому сплата позивачем податку на додану вартість в складі вартості товарів, за висновками судів відповідачем не заперечується та викладено в акті перевірки (а.с.25-28).

Колегія суддів звертає увагу, що доводи касаційної скарги також не містять посилань на відсутність сплати податку на додану вартість в складі вартості товарів, як і висновків в частині нереальності здійснених господарських операцій в частині попередньої оплати за товар.

Доводи касаційної скарги містять лише посилання на відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в разі попередньої оплати за товар, внаслідок відсутності фактичної поставки товару.

Однак колегія суддів вважає помилковими такі посилання позивача, оскільки бюджетному відшкодуванню за заявою платника підлягає сума податку, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

При цьому, жодною нормою Податкового кодексу України не передбачено, що право на бюджетне відшкодування ПДВ поставлено у залежність від фактичного отримання платником податку товарів/послуг. Застосування словосполучення "отримувач товарів/послуг" не свідчить про обов`язок платника податку отримати товари/послуги до моменту включення сум ПДВ до бюджетного відшкодування. У разі здійснення передоплати, особа вже вважається отримувачем товарів/послуг, незважаючи на дату фактичного виконання зобов`язань її контрагентами щодо поставки таких товарів/послуг.

Тобто умовою з якою стаття 200 Податкового кодексу України пов`язує право платника податків на бюджетне відшкодування ПДВ є саме сплата ПДВ постачальникам таких товарів/послуг в ціні товару/послуг, а не фактична поставка (отримання) таких товарів/послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №805/1566/16-а, від 19 жовтня 2022 року у справі № 420/10557/21 (адміністративне провадження № К/990/17035/22), але не виключно.

Враховуючи вказане правове регулювання та встановлені судами обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спірна сума до бюджетного відшкодування заявлена позивачем внаслідок проведеної передоплати за товар/послуги, що слугувало "першою подією" для належного формування податкового кредиту, та у відповідності до приписів абзацу "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України є підставою для бюджетного відшкодування суми ПДВ, що фактично сплачені постачальникам товарів/послуг.

Доводами касаційної скарги не спростовані такі висновки судів попередніх інстанцій, оскільки касаційна скарга містить лише посилання на необхідність переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи в частині підтвердження перерахування коштів постачальнику, що в свою чергу у відповідності до положень частини 2 статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Крім цього, касаційна скарга не містить доводів щодо неправомірності висновків суду першої інстанції про зобов`язання відповідача внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про узгодження суми бюджетного відшкодування, які відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість. Отже постанова суду першої інстанції в цій частині не є предметом касаційного перегляду з врахуванням вимог статті 341 КАС України.

Загалом доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушили норми процесуального права, тоді, як в доводах касаційної скарги скаржник фактично просить суд здійснити переоцінку доказів у справі, що відповідно до положень частини 2 статті 341 КАС України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. Отже касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області, залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі № П/811/1852/17, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: І.А. Васильєва

Судді: В.П. Юрченко

В.В. Хохуляк