№ п/811/1962/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2020 року

м. Київ

справа № П/811/1962/17

адміністративне провадження № К/9901/68144/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № П/811/1962/17

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Мєшкового Костянтина Олександровича, оперуповноваженого поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Ришка Дениса Васильовича, оперуповноваженого поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Марченка Богдана Володимировича, дільничного інспектора поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Мельника Олександра Володимировича про визнання протиправними дій,

за касаційною скаргою дільничного інспектора поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Мельника Олександра Володимировича на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Р. І. Брегей) від 30 травня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Я. В. Семененко, Н. А. Бишевська, І. Ю. Добродняк) від 15 листопада 2018 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом до слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Мєшкового Костянтина Олександровича (далі - слідчого відділу Дніпропетровського УП ГУ НП м. Києва Мєшковий К. О.), оперуповноваженого поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Ришка Дениса Васильовича (далі - оперуповноваженого поліції Дніпровського УП ГУ НП м. Києва Ришко Д. В.), оперуповноваженого поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Марченка Богдана Володимировича (далі - оперуповноваженого поліції Дніпровського УП ГУ НП м. Києва Марченко Б. В.), дільничного інспектора поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Мельника Олександра Володимировича (далі - дільничного інспектора поліції Дніпровського УП ГУ НП м. Києва Мельник О. В.), у якому, з урахуванням уточнень, просили визнати протиправними дії співробітників поліції Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві Мєшкова К. О., Ришко Д. В., Марченка Б. В., Мельника О. В. в частині:

- незаконного, неодноразового проникнення 03 листопада 2017 року до квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та проведення в ній незаконного обшуку;

- не фіксування слідчої дії, не складання протоколу обшуку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , слідчим Мєшковим К. О. ;

- недопущення адвокатів Біденка О. С. та Буряка В. В. до проведення обшуку та розірвання договору про надання правової допомоги адвокатом Біденком О. С.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 зареєстрований та проживає у вказаній квартирі. 03 листопада 2017 року, приблизно о 07 год. 45 хв., до вказаної квартири прибули відповідачі з метою проведення обшуку. За позицією позивачів дії відповідачів щодо проведення обшуку, є незаконними, оскільки такий обшук проведений без достатніх правових підстав, а саме: в ухвалі слідчого судді, якою надано дозвіл на проведення обшуку, не було зазначено осіб, які прибули для його проведення; під час проведення слідчої дії (обшуку) не було складено протоколу; до обшуку тривалий час не допускались адвокати позивачів; під час обшуку слідчий Мєшковой К. О. розірвав (знищив) договір про надання адвокатом Біденком О. С. правової допомоги. При цьому, позивачі вказували, що в цей же день, через декілька годин, проведено обшук іншою особою, які слідчий суддя надав право його провести.

3. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії та бездіяльність слідчого відділу Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві Мєшкового К. О., оперуповноваженого поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Ришка Д. В., оперуповноваженого поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Марченка Б. В., дільничного інспектора поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Мельника О. В. щодо: проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_1 03 листопада 2017 року в період з 08:00 годин до 15:00 годин; розірвання договору про надання правової допомоги адвокатом Біденком О. С.; нескладання протоколу обшуку.

4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року скасовано в частині задоволених позовних вимог рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року у справі № П/811/1962/17 та в цій частині прийняти нову постанову.

Визнано протиправними дії слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Мєшкового К. О., оперуповноваженого поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Ришка Д. В., оперуповноваженого поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Марченка Б. В., дільничного інспектора поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Мельника О. В. щодо проведення обшуку в квартирі АДРЕСА_1 03 листопада 2017 року в період з 08:00 годин до 15:00 годин.

Визнано неправомірними дії слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Мєшкового К. О. щодо знищення екземпляру договору про надання правової допомоги адвокатом Біденком О. С.

Визнано неправомірною бездіяльність дії слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Мєшкового К. О. щодо не складання протоколу обшуку.

В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року у справі № П/811/1962/17 залишено без змін.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 17 грудня 2018 року оперуповноважений поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Марченко Б. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. 17 грудня 2018 року касаційну скаргу оперуповноваженого поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Марченка Б. В. на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі № П/811/1962/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Білоус О. В. - головуючий суддя, Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г.).

7. Після усунення недоліків ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою оперуповноваженого поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Марченка Б. В. та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії зазначеної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

8. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року № 562/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О. В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.

9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

10. Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

11. Станом на 17 січня 2020 року письмового заперечення або відзиву на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України/Верховного Суду не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 У квартирі проживає (зареєстрований) ОСОБА_2

13. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року надано дозвіл на проведення обшуку згаданого житла. Строк дії ухвали становить 30 діб. Суд надав право лише на одноразове проникнення.

14. 03 листопада 2017 року в період з 08:00 годин до 15:00 годин відповідачами проводився обшук в квартирі

АДРЕСА_1. 15 . Незаконність проведеного обшуку позивачі пов`язують з тим, що особи, які його проводили, не мали на це законних підстав, оскільки в ухвалі слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року, якою надано дозвіл на проведення обшуку, не були зазначені як особи, яким надано право на проведення обшуку.

16. Так, як вбачається з ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року дозвіл на проведення обшуку надано:

слідчим СВ Дніпровського УП ГУ Національної поліції в місті Києві Вовку В. В., Гончаруку А. П. , Грушецькому Б. Р. ;

прокурорам Київської місцевої прокуратури №4 Базні Р. В. , Мельнику Д. І. , Андрєєву Я. А. , Пащенко К. А. ;

або за дорученням оперативним співробітникам.

17. Відтак, судами встановлено, що дозвіл на проведення обшуку слідчому СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві Мешкову К. О., а також іншим співробітникам Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві, які прибули для проведення обушку, не надавався.

18. Як вбачається з наданого позивачами відеозапису, вказані обставини були предметом обговорення під час ознайомлення слідчим Мешковим К. О. представника позивачів з ухвалою на проведення обшуку, але вказаним слідчим не було пред`явлено своїх повноважень, як і повноважень інших осіб, що з ним прибули, на проведення обшуку.

19. Водночас, з`ясовуючи можливість проведення відповідачами обшуку за дорученням, оскільки така можливість передбачена ухвалою слідчого судді, суд першої інстанції неодноразово направляв відповідні запити як до органів прокуратури так і до Дніпровського УП ГУ Національної поліції в місті Києві. В той же час, зазначеними правоохоронними органами не було надано суду першої інстанції доказів того, що спірну слідчу дію проводили повноважні особи на підставі відповідного доручення. При цьому, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, скаржником до апеляційної скарги долучено доручення прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Андрєєва Я. А. від 26 жовтня 2017 року на проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

20. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачами проведено обшук житла не маючи на це відповідних повноважень, оскільки вони не отримували доручень від органу досудового розслідування чи прокурора на проведення такої слідчої дії.

21. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважав можливим погодитися з висновком суду першої інстанції щодо незаконності проведеного обушку 03 листопада 2017 року в період з 08:00 годин до 15:00 годин, оскільки його проведено не уповноваженими на те особами. При цьому, суд враховав, що у той же день, уповноваженою особою, яка визначена в ухвалі слідчого судді (слідчий СВ Дніпровського УП ГУ Національної поліції в місті Києві Вовк В. В.), проведено обшук квартири позивачів про що складено відповідний протокол.

22. В той же час, суд апеляційної інстанції не погодився з наступними висновками суду першої інстанції.

23. Так, вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що усіма відповідачами було вчинено неправомірні дії та допущено неправомірну бездіяльність щодо розірвання (знищення) договору про надання правової допомоги та щодо не складання протоколу обшуку, про що і ухвалено судове рішення.

24. Такі висновки суду першої інстанції є необґрунтованими та жодних мотивів, з яких суд дійшов таких висновків, у рішенні суду не наведено.

25. В той же час, обставини у цій справі, які встановлені на підставі показань свідків та які фактично підтвердив і представник заявника апеляційної скарги під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, свідчать про те, що екземпляр договору про надання правової допомоги адвокатом Біденком О. С. знищив слідчий слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Мешковий К. О., а отже суд апеляційної інстанції вважав, що в цій частині заявлених вимог, неправомірність дій слід визнати саме вказаної особи, а не усіх відповідачів по справі.

26. Щодо складення протоколу обшуку, суд апеляційної інстанції зазначив, що не складення протоколу обшуку була допущена саме слідчим Мешковим К. О. , а не усіма відповідачами по справі, як про це зазначив суд першої інстанції.

27. Отже, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги оперуповноваженого поліції Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві Марченка Б. В., у зв`язку з чим вважав за необхідне постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову в цій частині заявлених вимог.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

28. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, уважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

29. Касаційна скарга обґрунтована тим, що до суду апеляційної інстанції буди подані відповідні документи, а саме доручення на проведення слідчих (розшукових) дій, яке надійшло з Київської місцевої прокуратури № 4, яку суд до уваги не взяв та інші документи які вказують на законні підстави перебування під час обшуку відповідача (скаржника) та інших працівників правоохоронного органу.

30. При цьому, скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції невірного визначив, що доручення надано не тій уповноваженій особі, зазначивши що таке доручення було надане на ім`я начальника слідчого підрозділу, який не має права на надання такого доручення. В подальшому, як вказує скаржник, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що не складання протоколу обшуку була допущена саме слідчим Мєшковим К. О. , тобто фактично погодився, що всі інші особи, які супроводжували кримінальне провадження під час обшуку діяли правомірно, так як не зазначив про такі неправомірні дії, закінчивши свої доводи тим, що лише Мєшковий К. О. допустив порушення, а не всі відповідачі по справі, як про це зазначив суд першої інстанції, одним з яких є скаржник Марченко Б. В . Все одно визнавши дії всіх учасників обшуку протиправними. Але лише у резолютивній частині постанови, без достатнього аналізу протиправності таких дій в описовій частині постанови, що дає всі підстави на те, що судом апеляційної інстанції ніяким чином не досліджувалось дане питання.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

32. Частиною другою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

33. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

34. Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

35. Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

36. Пункти 1 - 3 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою визначають переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

а адміністративним судом - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

37. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

38. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

39. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення

40. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

41. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

42. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС). Аналогічне положення містило у пункті 2 частини третьої статті 17 КАС України, в редакції чинній станом на час звернення позивачів з позовом до суду.

43. Відповідно до частини шостої статті 21 КАС України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

44. Як установлено матеріалами справи, позивачі звернулися до суду з позовом до слідчого відділу Дніпропетровського УП ГУ НП м. Києва Мєшковий К. О., оперуповноваженого поліції Дніпровського УП ГУ НП м. Києва Ришко Д. В., оперуповноваженого поліції Дніпровського УП ГУ НП м. Києва Марченко Б. В., дільничного інспектора поліції Дніпровського УП ГУ НП м. Києва Мельник О. В., у якому, з урахуванням уточнень, просили визнати протиправними дії співробітників поліції Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві Мєшкова К. О., Ришко Д. В., Марченка Б. В., Мельника О. В. в частині:

45. Матеріалами справи установлено, що обшук за вказаною адресою проведені відповідачами на підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2017 року, якими суд надав дозвіл на проведення обшуку згаданого житла. Строк дії ухвали становить 30 діб. Суд надав право на одноразове проникнення.

46. Фактично правовими підставами для звернення з таким позовом до суду, по суті є допущення порушення відповідачами по справі ряд норм Кримінально-процесуального кодексу України та не згода позивачів із вчиненням відповідачами відповідних слідчих та інших процесуальних дій з обшуку житла на виконання ухвали суду наданої в межах кримінальних правовідносин. Таким чином, позивачі звернулися до суду з позовом про оскарження дій співробітників поліції Дніпропетровського УП ГУ НП м. Києва Мєшковим К. О., Ришко Д. В., Марченком Б. В., Мельником О. В., що стосуються досудового розслідування у кримінальному провадженні.

47. Згідно із частиною першою статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

48. Відповідно до визначення, закріпленого пунктів 10, частини першої статті 3 КПК України, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

В подальшому частину першої цієї 3 статті було доповнено пунктом 16-1 та змінено пункт 25 згідно із Законом № 2213-VIII від 16 листопад 2017 року, відповідно до яких: інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, - особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені цим Кодексом;

учасники кримінального провадження - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, у тому числі викривач, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, секретар судового засідання, судовий розпорядник.

49. За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК України порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК України спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.

50. Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно з частиною першою статті 24 КПК України гарантується кожному в порядку, передбаченому цим Кодексом. Також гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

51. Водночас гарантіями законності процесуальних дій та/або рішень органів досудового розслідування й суду є не лише можливість їх окремого оскарження, а й низка інших визначених кримінальним процесуальним законом механізмів - право підозрюваного, обвинуваченого й інших визначених у КПК України осіб брати участь у проведенні слідчих дій, висловлювати зауваження, заперечення щодо порядку їх здійснення (пункти дев`ятий, десятий частини третьої статті 42 КПК України), а під час судового розгляду кримінального провадження по суті - заявляти клопотання про визнання недопустимими доказів, одержаних з порушенням установленого законом порядку (частина третя статті 89 КПК України).

52. Обшук житла чи іншого володіння особи є втручанням у її право на повагу до свого житла, передбачене частиною першої статті 8 Конвенції. Відповідно до пункту 2 зазначеної статті таке втручання допускається лише як виняток у випадках, коли воно здійснюється згідно із законом (законність), є необхідним у демократичному суспільстві (пропорційність) в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (легітимна мета).

53. На рівні національного законодавства гарантією захисту зазначеного конвенційного права є закріплена у статті 30 Конституції України засада недоторканності житла чи іншого володіння особи, що полягає в недопустимості проникнення до них інакше як за вмотивованим рішенням суду, за винятком невідкладних випадків, установлених законом.

54. Конкретний механізм втілення цієї гарантії регламентовано у статтях 234-236 КПК України. Згідно із закріпленими в цих статтях процесуально-правовими нормами обшук житла чи іншого володіння особи проводиться на підставі ухвали слідчого судді, який при наданні відповідного судового дозволу за поданням слідчого або прокурора зобов`язаний перевірити наявність законних підстав для цього і дотримання інших умов допустимості втручання у право на недоторканність житла.

55. Обшук є слідчою дією, яка здійснюється уповноваженими службовими особами органів досудового розслідування в межах кримінального провадження. Підстави та порядок санкціонування і проведення такої процесуальної дії, контроль за їх дотриманням, правові наслідки порушення, а також правила використання результатів обшуку встановлено нормами кримінального процесуального закону в контексті тих питань, які підлягають вирішенню у кримінальному провадженні.

56. Питання виконання самої ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи врегульовано статтею 236 КПК України. Процедура, порядок проведення обшуку відповідними суб`єктами сторони обвинувачення, є складовою цих відносин в межах розслідування кримінального правопорушення, що здійснювалося на стадії до судового провадження.

В даному випадку позивачі, є особами, відносно яких (в тому числі щодо їх майна) здійснювалися процесуальні дії, визначені цим Кодексом.

57. Перевірка законності способів отримання доказів, тобто відповідності їх вимогам КПК України, згідно із частиною першою статті 86 цього Кодексу є критерієм оцінки доказів на предмет їх допустимості. З огляду на положення частини другої статті 91 КПК України оцінка доказів є невід`ємним елементом доказування як сукупності встановлених кримінальним процесуальним законом дій слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, спрямованих на встановлення обставин, що мають значення для кримінальної справи.

58. З`ясування законності проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, яке не припинено, судом адміністративної юрисдикції може призвести до передчасного вирішення питань, які підлягають розв`язанню судом під час розгляду кримінальної справи по суті. Така ситуація може негативно позначитись на перебігу і результатах кримінального провадження з точки зору виконання його основних завдань. Встановлення правомірності/протиправності процесуальної дії в порядку адміністративного судочинства означатиме констатацію юридичного факту, який безпосередньо впливає на оцінку доказів, за межами встановленої кримінальним процесуальним законом процедури з порушенням закріпленої у статті 22 КПК України засади змагальності. Адже наведена засада вимагає надання іншим учасникам процесу можливості під час судового розгляду кримінального провадження взяти участь у дослідженні доказів, висловити свої позиції й аргументи щодо їх оцінки, які були б сприйняті судом і одержали відповідь при прийнятті рішення з цих питань.

59. У цій справі правомірність втручання у право позивачів на недоторканність житла та іншого володіння особи було перевірено слідчим суддею при наданні дозволу на обшук у помешканні позивачів. Критерієм законності обшуку й, відповідно, предметом судової перевірки згідно із частиною п`ятою статті 234 КПК України є наявність достатніх підстав вважати, що: було вчинено кримінальне правопорушення; відшукувані речі або документи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі (іншому володінні особи), мають значення для досудового розслідування, а відомості, що в них містяться, можуть бути доказами під час судового розгляду.

60. Крім цього, Суд зазначає, що на час розгляду та вирішення справи не виключалась можливість для позивачів, як осіб, права чи законні інтереси якої (на їх думку) обмежуються під час досудового розслідування мати інший дієвий захист шляхом оскарження в порядку встановленому КПК України рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування (глава 26 розділу ІІІ КПК України).

61. Таким чином, у межах процедури надання слідчим суддею санкцій на обшуки у помешканні позивачів, якими вони володіють, було реалізовано механізм судового контролю за правомірністю втручання правоохоронних органів у право позивачів на повагу до свого житла в розумінні статті 8 Конвенції.

62. Як вбачається зі змісту адміністративного позову позивачі оспорюють законність дій співробітників поліції Дніпропетровського УП ГУ НП м. Києва Мєшковим К. О., Ришко Д. В. , Марченком Б. В. , Мельником О. В. , вчинених у порядку виконання ухвали слідчого судді. При цьому, позивачі не оспорюють факту надання судом дозволів на обшук саме в їх помешканні й не наводить конкретних аргументів, які могли би свідчити про те, що судовий дозвіл стосувався іншого об`єкта, і давати підстави для висновку про вихід співробітників поліції за межі такого дозволу й, відповідно, про свавільний характер вчиненої ним процесуальної дії.

63. Посилання позивачів на проведення обшуку не уповноваженими на те особами, як і попередні твердження, стосуються виключно питання про відповідність/невідповідність процесуального порядку виконання слідчої дії вимогам КПК України і можуть бути перевірені в межах кримінального провадження за правилами, встановленими цим Кодексом.

64. Позов не містить умотивованих доводів щодо наслідків здійснених співробітниками поліції втручання у право позивачів на недоторканність житла, у тому числі тих, які би знаходилися за межами регулювання кримінального процесуального закону.

65. Лише у випадках, коли на момент звернення особи зі скаргою на проведені у кримінальному провадженні процесуальні дії, які за правилами КПК України не підлягають окремому оскарженню і можуть перевірятися при розгляді судом кримінальної справи по суті, кримінальне провадження припинено на підставі визначеного законом процесуального рішення, розгляд таких скарг за правилами кримінального судочинства стає неможливим. Виключно в цьому разі, у зв`язку з відсутністю в особи альтернативного способу юридичного захисту, з метою реалізації її права за статтею 13 Конвенції, а також з урахуванням того, що в такій ситуації перевірка правомірності слідчих дій за іншою процедурою не може зашкодити реалізації завдань кримінального провадження, позов має розглядатися судом адміністративної юрисдикції.

66. Натомість правомірність обшуку й інших процесуальних дій, проведених у межах кримінального провадження, яке не припинено, підлягає перевірці судом у порядку кримінального судочинства. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України на справи за скаргами на такі процесуальні дії юрисдикція адміністративних судів не поширюється.

67. Посилання позивачів при зверненні з позовом до суду, як на підставу розгляду справи в порядку адміністративного судочинства на Рішення Європейського суду з прав людини у справі Кузьменко проти України» від 09 березня 2017 року, є безпідставним, з огляду на різне процесуальне регулювання спірних періодів та предмету спірних правовідносин. В межах тієї справи, що розглядалось ЄСПЛ та надавалась оцінка відносинам, що регулювалися КПК України 1960 року, в межах цієї справи діє зовсім інший КПК України від 13 квітня 2012 року, який має суттєві відмінності між собою, а також з огляду на різний предмет позовних вимог.

68. З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли необґрунтованих висновків про те, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

69. Здійснюючи касаційний перегляд справи та надаючи оцінку доводам касаційної скарги та її вимогам, Судом враховується також правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 802/1335/17-а (провадження № 11-853апп18), щодо застосування відповідних норм права при вирішенні спірних правовідносин.

70. Колегія суддів також зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

71. Європейський суд з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що «фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)».

72. Таким чином, зважуючи на тлумачення ЄСПЛ поняття «судом, встановленим законом», суд касаційної інстанції з метою дотримання юрисдикції, визначеної чинним законодавством України, виходячи з характеру спірних правовідносин, які підлягають врегулюванню в рамках іншого судочинства, дійшов висновку, що адміністративний суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції відносно цих спірних правовідносин.

73. Враховуючи суть спірних правовідносин, правові висновки Великої Палати Верховного Суду, зроблені в подібних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду першої та апеляційної інстанцій про підсудність цієї справи адміністративному суду та наявність підстав для частково задоволення адміністративного позову, були помилковим.

74. За правилом пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

75. Відповідно до частини першої статті 354 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених, відповідно, статтями 238, 240 цього Кодексу.

76. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

77. З огляду на наведене, Верховий Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 344 349 354 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дільничного інспектора поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Мельника Олександра Володимировича задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 травня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року скасувати.

Провадження у адміністративній справі № П/811/1962/17 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до слідчого відділу Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Мєшкового Костянтина Олександровича, оперуповноваженого поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Ришка Дениса Васильовича, оперуповноваженого поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Марченка Богдана Володимировича, дільничного інспектора поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Мельника Олександра Володимировича про визнання протиправними дій - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: М. М. Яковенко

Судді: І. В. Дашутін

О. О. Шишов