№ п/811/245/17 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2020 року

Київ

справа №П/811/245/17

адміністративне провадження №К/9901/33171/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року (суддя Хилько Л.І.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року (судді: Чепурнов Д.В. (головуючий), Мельник В.В., Сафронова С.В.) у справі № П/811/245/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія енерго-інноваційних технологій» до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія енерго-інноваційних технологій» (далі - позивач, ТОВ «Компанія енерго-інноваційних технологій») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Кіровоградській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.01.2017 №0000041401.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.01.2017 №0000041401, діяв всупереч та не у відповідності до вимог податкового законодавства, оскільки визначена відповідачем пеня, у вказаному податковому повідомленні-рішенні, за порушення строків розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності є адміністративно-господарською санкцією та повинна бути застосована у межах строків встановлених у статті 250 Господарського кодексу України, яких контролюючим органом дотримано не було.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.01.2017 № 0000041401.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.01.2017 №0000041401 про нарахування суми грошового зобов`язання - 31 434,15 грн за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, оскільки нарахування суми пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності регулюється положеннями статті 250 Господарського кодексу України за якими термін застосування штрафних санкцій сплинув.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Кіровоградській області подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Компанія енерго-інноваційних технологій» у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Олександрійською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову невиїзних перевірку ТОВ «Компанія енерго-інноваційних технологій» та складено акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 18.01.2017 № 5/14-00-37015287 щодо підтвердження відомостей, отриманих від ПАТ КБ «Приват Банк», про порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в частині проведення розрахунків з «WORLD COPPER TRADE LLP», Великобританія», по контрактах № AL/08 від 03.08.2015 та № АL/12-2015 від 03.12.2015 за період з 06.10.2015 по 13.05.2016.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем положень статті 2 Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 №185/94-ВР, в зв`язку з несвоєчасним закриттям імпортних операцій, проведених на підставі контрактів, укладених, з фірмою «WORLD COPPER TRADE LLP», Великобританія, в тому числі: по контракту № AL/08 від 03.08.2015 в сумі 56361,76 дол.США та контракту № AL/12-2015 від 03.12.2015 в сумі 48125,12 дол.США. В акті перевірки, контролюючий орган зазначив, що порушення термінів розрахунків при здійсненні імпортних операцій по контрактах № АL/08 від 03.08.2015 та № AL/12-2015 від 03.12.2015 укладених між позивачем та «WORLD COPPER TRADE LLP», Великобританія», встановлено на підставі повідомлень ПАТ КБ «ПриватБанк»: № Г-31.0.0.0/1-708 від 02.02.2016; № Г-31.0.0.0/1-1635 від 03.03.2016; № Г-31.0.0.0/1-1974 від 01.04.2016; № Г-31.0.0.0/1-3275 від 06.05.2016; № Г-31.0.0.0/1-3616 від 02.06.2016.

На підставі вказаного акта перевірки, контролюючим органом було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.01.2017 №0000041401, яким позивачу нараховано пеню та штрафні санкції за порушення розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 31 434,15 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення законодавства, допущені позивачем при здійсненні ним господарської діяльності, щодо дотримання строків розрахунків у сфері ЗЕД та здійсненні розрахунків в іноземній валюті, та вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій положень частини другої статті 250 Господарського кодексу України та пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішень.

8. Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

9. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 54.3.3 пункту 54.3 статті 54.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

11. Господарський кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

11.1. Частини перша та друга статті 250.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб`єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб`єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, Законом України «Про банки і банківську діяльність» та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

12. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Стаття 1.

Виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

12.2. Частини перша, третя, четверта статті 2.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

12.3. Частина перша статті 4.

Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

13. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України» № 2756-VI від 2 грудня 2010 року:

13.1. Пункт 2.

У Господарському кодексі України статтю 250 доповнити частиною другою такого змісту: « 2. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України ( 2755-17 ) та іншими законами, контроль за дотриманням яких

покладено на органи державної податкової служби та митні органи».

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Нарахування пені здійснюється за кожний день прострочення розрахунків у сфері зовнішньоекономічній діяльності у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті.

15. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України» № 2756-VI від 2 грудня 2010 року статтю 250 Господарського кодексу України доповнено частиною другою, яка набрала законної сили з 1 січня 2011 року. Відповідно до частини другої статті 250 Господарського кодексу України, дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

16. Таким чином, з набранням чинності Податкового кодексу України, положення частини першої статті 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, на нарахування штрафних санкцій (пені) за порушення валютного законодавства, в тому числі на нарахування пені за порушення резидентами термінів розрахунків в іноземній валюті у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не розповсюджуються.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 5 листопада 2018 року у справі № 803/780/17 та у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 808/2535/17.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

17. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

18. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.01.2017 №0000041401 про нарахування суми грошового зобов`язання - 31 434,15 грн за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства, діяв у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

19. Колегія суддів зазначає, що у справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що ТОВ «Компанія енерго-інноваційних технологій» уклало контракти з нерезидентом «WORLD COPPER TRADE LLP», Великобританія, вже під час дії норм Податкового кодексу України та на час набрання чинності змін, внесених до Господарського кодексу України, а тому суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про застосування до спірних правовідносин положень частини першої статті 250 Господарського кодексу України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи.

21. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи положення статті 54 Податкового кодексу України (у редакції Закону, на момент виникнення спірних правовідносин) та частини другої статті 250 Господарського кодексу України (у редакції Закону, на момент виникнення спірних правовідносин), приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування (неправильне тлумачення) норм матеріального права, а тому касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі № П/811/245/17 підлягає задоволенню.

22. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

23. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ»).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі № П/811/245/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія енерго-інноваційних технологій» до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду