ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2020 року

м. Київ

справа № П/811/3140/15

касаційне провадження № К/9901/26624/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Колос» (далі - Товариство) на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 (суддя - Хилько Л.І.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 (головуючий суддя - Богданенко І.Ю., судді - Уханенко С.А., Дадим Ю.М.) у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Колос» до Знам`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (далі - Інспекція) про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.07.2015 № 0000372200.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалось на те, що Інспекцією було протиправно самостійно визначено грошову оцінку земельних ділянок, яка є основою для розрахунку плати за землю.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 26.11.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016, у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що: відповідно до листа Управління Держземагенства у Знам`янському районі Кіровоградської області від 18.03.2015 № 8-1102-04-81/2-15 вартість 1 га ріллі на території Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області станом на 01.01.2013 становила по колишнім: АТ «Україна» - 22530,18 грн.; КСП «Колос» - 23111,77 грн. та ВАТ «Ново-миколаївське» - 22021,64 грн.; позивач є правонаступником КСП «Колос»; під час розрахунку орендної плати за використання орендованої земельної ділянки за 2013 рік позивач вірно застосовував ставку орендної плати 3% від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, однак при цьому застосував хибну інформацію про нормативну грошову оцінку орендованих позивачем земельних ділянок, оскільки фактично категорія землі була не «пасовищем», а «ріллею».

Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 14.03.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, які полягають у незастосуванні положень статей 270 271 Податкового кодексу України. Також Товариство посилається на те, що суди не надали належної правової оцінки тому, що: на підставі розпоряджень Знам`янської районної державної адміністрації остання затвердила проект землеустрою запасу Дмитрівської сільської ради та передала Товариству у строкове платне користування земельні ділянки загальною площею 198,198 га, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, угіддя - пасовища; для кожної земельної ділянки було визначено нормативну грошову оцінку; з моменту реєстрації зазначених договорів Товариство використовує земельні ділянки у відповідності до договорів, не змінюючи їх цільового призначення та сплачує 3% від розрахунку нормативної грошової оцінки з урахуванням індексації на 01.01.2013, що підтверджується податковою декларацією з плати за землю за 2013 рік; Інспекцією було протиправно самостійно визначено грошову оцінку земельних ділянок, яка є основою для розрахунку плати за землю.

Інспекція не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.06.2020 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 16.06.2020.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що на підставі розпоряджень Знам`янської районної державної адміністрації був затверджений проект землеустрою земель запасу Дмитрівської сільської ради та передано Товариству в строкове платне користування земельні ділянки загальною площею 198,198 га сільськогосподарського призначення, цільове призначення яких ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Також, судами було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Товариство на території Дмитрівської сільської ради Знам`янського району використовує земельні ділянки пасовища загальною площею 198,198 га відповідно до договорів оренди від 08.10.2009, реєстраційні номери 040937100416-420, терміном на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. Склад угідь - пасовища. Цільове призначення земельних ділянок - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі у розмірі 3% від розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 5899,50 грн. у рік або у місяць 491,63 грн., із розрахунку 105,58 грн. за 1 га пасовищ на розрахунковий рахунок Дмитрівської сільської ради. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Відповідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2013 рік, поданої Товариством, плата за оренду пасовищ склала 29988,94 грн., тобто 3% від розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням індексації на 01.01.2013 (згідно з п.9 Договорів оренди).

Інспекція провела планову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, результати якої оформлені актом №72/22/03758772 від 30.03.2015, за висновками якого Товариством були порушені вимоги статей 286-288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено плату за землю за 2013 рік на 107974,46 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства у Кіровоградській області № 45 від 01.10.2013 було встановлено факт використання Товариством земельних ділянок загальною площею 198,198 га відповідно до договорів оренди від 08.10.2009 реєстраційні номери 040937100416-420 наступним чином: на площах 10,7646 га, 49,0171 га, 55,8764 га та 31,0548 га залишки скошеної пшениці; на 51,4851 га, з якої на площі 30 га залишки технічної культури кукурудзи, площа 21,4851 га задискована, що є порушенням Товариством вимог частини другої статті 20 Закону України «Про землеустрій», частини п`ятої статті 25 Закону України «Про охорону земель», відповідальність за яке передбачена у частині першій статті 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення (відхилення від проекту землеустрою).

Також, у акті перевірки Інспекцією було вказано, що Товариством обчислено земельний податок за 2013 рік з площі 198,198 га, категорія земель - пасовища, в сумі 29988,94 грн., тоді як з урахуванням висновків Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області, викладених у акті № 45 від 01.10.2013, земельний податок з площі 198,198 га повинен обчислюватись за категорією земель «рілля» та становити 137963,40 грн.

На підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000372200 від 16.07.2015, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб на 134289,86 грн., в тому числі: за основним платежем - 107432,26 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 28857,60 грн.

Відповідно до частини першої статті 206 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Отже Податковий кодекс України визначив обов`язок і орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата) (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункти 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), яка визначає порядок обчислення плати за землю, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями частини першої статті 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру.

Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Таким чином, наведеною нормою закріплено обов`язок платника земельного податку, а відповідно до пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України й платника орендної плати за землю, подавати дані державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку землі разом із першою декларацією та у разі зміни такої оцінки.

При цьому, за правилами частини другої статті 18 Закону України «Про оцінку земель» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Відповідно до пунктів 34, 35 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Разом з цим, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у даній справі, не встановили: чи приймалось Дмитрівською сільською радою Знам`янського району Кіровоградської області рішення про зміну категорії земель земельних ділянок, по орендній платі за які виник спір; чи встановлювалась нова нормативна грошова оцінка земельних ділянок, які використовувались Товариством, із внесенням відповідних даних до Державного земельного кадастру; чи подавались Товариством до Інспекції нові довідки (витяги) із даними Державного земельного кадастру (після 01.09.2009) у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки орендованих ним земельних ділянок, як того вимагає пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України; чи стосуються дані про вартість 1 га ріллі на території Дмитрівської сільської ради Знам`янського району Кіровоградської області земельних ділянок, які орендуються Товариством та щодо орендної плати за які виник спір; чи являється лист Управління Держземагенства у Знам`янському районі Кіровоградської області від 18.03.2015 № 8-1102-04-81/2-15 належним документом, яким можуть бути підтверджені дані Державного земельного кадастру, у розумінні статті 38 вищезазначеного Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Принцип всебічності з`ясування обставин вимагає від суду надати правову оцінку кожному доводу, а у випадку неприйняття - навести відповідні аргументи.

З урахуванням наведеного касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, а постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 349, п.1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Колос» задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2016 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Т.М. Шипуліна В.В. Хохуляк