№ п/811/656/16 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 червня 2021 року

Київ

справа №П/811/656/16

адміністративне провадження №К/9901/31355/18

№К/9901/31356/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №П/811/656/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, Новоукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій, касаційне провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, Новоукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 (суддя Момонт Г.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 (головуючий суддя Шальєва В.А., судді: Білак С.В., Олефіренко Н.А.)

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі також ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі також ГУ ДФС у Кіровоградській області, відповідач 1) та Новоукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі також Новоукраїнської ОДПІ, відповідач 2) про скасування: рішення від 18.12.2015 №00049411701 про застосування штрафних санкцій; податкового повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000051701; податкового повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000031701; податкового повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000041701; податкового повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000021701.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.12.2016, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017, позов задоволено частково.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, відповідачі звернулися з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 у справі №П/811/656/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №П/811/656/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу справ суддею-доповідачем для розгляду цієї справи у Касаційному адміністративному суді визначено суддю Хохуляка В.В.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 29.06.2021 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 30.06.2021.

В обґрунтування касаційної скарги відповідачі зазначають, що не погоджуються з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог, оскільки вважають, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, неповного з`ясовано обставин, що мають значення для справи. Як вказують відповідачі, судами не прийнято до уваги, що різниця між сумою отриманої виручки, проведеної через РРО, та сумою виручки, що надійшла на розрахунковий рахунок в той самий період, не відображено у Книзі обліку доходів та витрат, а також не включено до складу валового доходу за 2012 та 2013 роки, що обумовило висновок про заниження валового доходу. Крім того, в порушення підпункту 177.5.1 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України позивачем не сплачено розраховану суму авансових платежів з податку впродовж 2014 року. Також, ФОП ОСОБА_1 є платником земельного податку, втім, податкові декларації з плати за землю за 2012-2014 роки не подавала, плату за землю - не сплачувала, чим порушила пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України; контролюючим органом встановлено факт неподання звітності та визначено до сплати податкове зобов`язання зі сплати за землю. У касаційних скаргах відповідачі просять скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач проти задоволення касаційних скарг заперечила, вказала, що відповідачами не наведено законних обґрунтувань та підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційних скарг частково, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у Кіровоградської області проведено документальну планову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період 01.01.2012 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 18.12.2015 №40/11-01-17-00/ НОМЕР_1 , яким встановлено порушення позивачем:

пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4093,20грн., в тому числі за 2012 рік - 1464,15грн., за 2013 рік - 2629,05грн.;

підпункту 177.5.1 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України в частині несплати розрахованої суми авансових внесків з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності упродовж 2014 року, станом на 31.12.2014 рахується податковий борг з податку на загальну суму 3181,01грн.;

пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку з чим занижено суму єдиного внеску у розмірі 9468,93грн., в тому числі за 2012 рік - на 3387,07грн., за 2013 рік - на 6081,86грн.;

пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 13792,00грн.;

пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, у зв`язку з чим не оприбутковано готівку на суму 34779,17грн.;

пункту 269.1 статті 269, пункту 270.1 статті 270, пункту 276.1 статті 276, пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим визначено податкове зобов`язання із земельного податку в сумі 3485,22грн., у тому числі за 2013 рік - 1742,61грн., за 2014 рік - 1742,61грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 2 прийнято:

рішення від 18.12.2015 №00049411701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 642,80грн.;

податкове повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000021701, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 173895,85грн.;

податкове повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000031701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 20689,50грн., у тому числі за основним платежем - 13793,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6896,50грн.;

податкове повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000041701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 5116,50грн., у тому числі за основним платежем - 4093,20грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1023,30грн.;

податкове повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000051701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб у розмірі 4696,53грн., у тому числі за основним платежем - 3485,22грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1211,31грн.

Рішенням суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано:

податкове повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000021701 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штраф) у розмірі 173895,85грн.;

податкове повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000031701 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 20689,50грн.;

податкове повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000041701 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 5116,50грн.;

податкове повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000051701 про збільшення суми грошового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб у загальному розмірі 4696,53грн. в частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 1211,31грн.;

рішення від 18.12.2015 №00049411701 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 642,80грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

У справі, що розглядається, під час перевірки контролюючим органом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не оприбутковано готівку у розмірі 34779,17грн., у тому числі 11713,25грн. за квітень та жовтень 2012 року та 23065,92грн. за червень, вересень, листопад і грудень 2013 року. (а.с.55, Т.1, а.с.65, Т.4).

Висновок про неоприбуткування готівки податковим органом зроблено за наслідками арифметичного розрахунку різниці між сумою отриманої виручки, проведеної через РРО відповідно до звітів про використання РРО та сумою торгівельної виручки, що надійшла на розрахунковий рахунок платника податку за відповідні місяці.

Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 №436/95 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Порядок оприбуткування готівки визначено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.

Згідно з пунктом 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Водночас суди врахували, що згідно з пунктом 2.7 Положення банкам і підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються.

З огляду на викладене, суми готівкових коштів відображені фізичною особою-підприємцем у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій в розрізі місячного періоду можуть не співпадати із сумами внесеними такою особою на розрахунковий рахунок як торгівельна виручка.

Здійснюючи аналіз показників звітів про використання РРО та реєстрів банківських виписок посадовою особою податкового органу співставлялися виключно показники за відповідні місяці без врахування сум попередніх та наступних місяців.

У свою чергу, судами встановлено, що кошти, внесені на рахунок ФОП ОСОБА_1 як торгівельна виручка протягом звітного податкового періоду не перевищували сум отриманих позивачем та проведених через РРО у відповідному періоді.

Таким чином, під час судового розгляду не підтверджено висновок податкового органу про неоприбуткування ФОП ОСОБА_1 готівки в розмірі 34779,17грн., а відтак податкове повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000021701 підлягає скасуванню.

Крім того, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000031701, з огляду на заниження задекларованих показників у рядку 1 (колонка Б) декларацій з ПДВ «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20% (за основною ставкою), крім імпорту товарів» на загальну суму 13792грн.

Перевіркою встановлено невідповідність обсягів постачання з огляду на дані звітів про використання РРО та КОРО і відомостей реєстру виданих податкових накладних щодо сум постачання кінцевому споживачу, у зв`язку з чим, як вважав податковий орган, ФОП ОСОБА_1 , занижено показники податкового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі 7995,00грн.

Також, з огляду на співставлення показників за даними реєстру банківських виписок щодо руху грошових коштів самозайнятої особи ФОП ОСОБА_1 в частині коштів внесених як торгова виручка і звітів про використання РРО та даних касових книг податковий орган дійшов висновку про заниження платником податків сум податкових зобов`язань з ПДВ на суму 5797,00грн.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Судами встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у перевіряємому періоді здійснювалася реалізація товару за готівку та шляхом безготівкового розрахунку. При цьому в реєстрі виданих податкових накладних за перевіряємі періоди позивачем відображені, зокрема, податкові накладні за господарськими операціями з кінцевими споживачами та з юридичними особами, розрахунки з якими проведено за готівку із застосуванням РРО.

Під час судового розгляду шляхом проведення розрахунків сум відображених у денних звітах РРО і в податкових накладних внесених до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних встановлено, що готівкові кошти одержані позивачем за вищевказаними господарськими операціями проведені через РРО та оприбутковані у книзі обліку розрахункових операцій

Разом з тим, у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних по господарських операціях зазначені найменування покупців, а не кінцевий споживач, а тому вони не враховувалися податковим органом під час співставлення даних звітів про використання РРО та КОРО з відомостями реєстру виданих податкових накладних щодо сум постачання кінцевому споживачу, що спричинило розбіжності у сумах за звітами про використання РРО та КОРО і реєстрів виданих податкових накладних.

Зважаючи на викладене, матеріалами справи доведено відповідність даних звітів про використання РРО та КОРО відомостям реєстру виданих податкових накладних, у свою чергу, висновок про заниження показників податкового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі 7995,00грн. під час розгляду справи не підтверджено.

Як встановлено судами, під час проведення планової перевірки ФОП ОСОБА_1 контролюючим органом не досліджувалися та не аналізувалися податкові накладні і денні звіти РРО, а висновки ґрунтуються лише на співставленні даних звітів про використання РРО та КОРО, реєстру виданих та отриманих податкових накладних, банківських виписок щодо руху грошових коштів самозайнятої особи ФОП ОСОБА_1 , тобто зроблені без врахування всіх обставин, які підлягали врахуванню.

На підставі викладеного, податкове повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000031701 підлягає скасуванню.

Судами також розглянуто правомірність податкового повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000041701, яке прийнято податковим органом з огляду на висновок про заниження валового доходу у перевіряємому періоді на загальну суму 27288,00грн.

В акті від 18.12.2015 №40/11-01-17-00/ НОМЕР_1 зазначено, що відповідно до реєстру банківських виписок встановлено, що на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 надійшли готівкові кошти з призначенням «торгівельна виручка» за квітень 2012 року в сумі 38658,00грн., за жовтень 2012 року - 43167,00грн., за червень 2013 року - 27583,00грн., за вересень 2013 року - 24775,00грн., за листопад 2013 року - 23417,00грн., за грудень 2013 року - 18667,00грн.

Проте, з огляду на звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій (форма №ЗВР-1) поданих ФОП ОСОБА_1 до контролюючого органу, сума розрахунків за квітень 2012 року склала - 32740,00грн., за жовтень 2012 року - 39324,00грн., за червень 2013 року - 25223,00грн., за вересень 2013 року - 21864,00грн., за листопад 2013 року - 21497,00грн., за грудень 2013 року - 6636,00грн. (а.с.26-27, Т.1. а.с.36-37, Т.4).

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

З огляду на підпункт 177.5.1 пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються підприємцем самостійно, але не менш як 100 відсотків річної суми податку з оподатковуваного доходу за минулий рік (у співставних умовах), та сплачуються до бюджету по 25 відсотків щокварталу (до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада).

У разі зменшення суми отриманого доходу за попередній календарний квартал поточного року більше ніж на 20 відсотків у порівнянні з розрахунковою очікуваною сумою доходу на такий квартал платник податку має право зменшити суму авансового платежу, що підлягає сплаті у наступний строк, встановлений цим підпунктом, пропорційно зменшенню суми зазначеного доходу. Для такого зменшення суми авансового платежу фізичною особою-підприємцем до настання строку сплати такого авансового платежу до контролюючого органу подається заява у довільній формі, що містить розрахунок зменшення суми авансового платежу та коротке пояснення обставин, що призвели до зменшення суми отриманого доходу.

Судом першої інстанції досліджено звіти про використання РРО та КОРО за перевіряємий період (а.с.113-138, Т.5) та банківські виписки по рахунку позивача (а.с.139-250, Т.1, а.с.1-111, Т.6).

Як раніше встановлено, суми коштів, які вносилися позивачем на власний банківський рахунок з призначенням «торгівельна виручка» оприбутковувалися нею в книзі обліку доходів і витрат у період одержання такого доходу. Однак, час внесення коштів не співпадає з періодом одержання відповідного доходу, що зумовило висновки податкового органу про заниження ФОП ОСОБА_1 оподатковуваного доходу у 2012 та 2013 роках.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що кошти, внесені на рахунок ФОП ОСОБА_1 як торгівельна виручка протягом звітного податкового періоду не перевищували сум отриманих позивачем та проведених через РРО у відповідному періоді, відтак, висновок податкового органу про заниження позивачем оподатковуваного доходу не відповідає фактичним обставинам.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000041701 є протиправним та підлягає скасуванню.

Дійшовши висновку про заниження позивачем чистого (оподатковуваного) доходу, відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.12.2015 №00049411701, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 642,80грн.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону встановлено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Оскільки висновки відповідача про заниження позивачем чистого (оподатковуваного) доходу покладені в основу рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 18.12.2015 №00049411701, яким застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 642,80грн., з урахуванням встановлення відсутності факту заниження позивачем чистого (оподатковуваного) доходу за 2012 та 2013 роки на загальну суму 27288,00грн., суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 642,80грн. рішенням від 18.12.2015 №00049411701.

Крім того, у цій справі податковим повідомленням-рішенням від 04.01.2016 №0000051701 визначено позивачу грошове зобов`язання із земельного податку у розмірі 3485,22грн. (1742,61грн. - за 2013 рік, 1742,61грн. - за 2014 рік), а також, з огляду на неподання ФОП ОСОБА_1 до податкового органу звітності з плати за землю - штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 871грн. згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України та 340,00 грн. відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

Суди вважали, що податкове повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000051701 є протиправним та підлягає скасуванню в частині застосованих до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 1211,31грн. Як вказано судами попередніх інстанцій, оскільки податкове зобов`язання із земельного податку фізичним особам нараховується податковим органом, то у ОСОБА_1 не виникло обов`язку з подання податкової декларації відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, а тому позивачу протиправно нараховані штрафні санкції.

Касаційний суд не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність нарахування позивачу штрафних санкцій у загальному розмірі 1211,31грн., з огляду на наступне.

Відповідач наголошував на тому, що ФОП ОСОБА_1 є платником земельного податку, однак за 2012-2014 роки не подавала до контролюючого органу декларації з плати за землю. Окрім того, позивач у 2012 - 2013 роках не сплачувала земельний податок. Разом з тим, у 2014 році нею самостійно сплачено 2300,00грн., у зв`язку з чим станом на 31.12.2014 по особовому рахунку платника земельного податку рахувалася переплата в розмірі 404,31грн.

Суди керувались тим, що відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу та дійшли висновку, що оскільки податкове зобов`язання із земельного податку фізичним особам нараховується контролюючим органом, у позивача як платника земельного податку не виникало обов`язку з подання податкової декларації з плати за землю (земельного податку) відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, що свідчить про протиправність нарахування позивачу штрафних санкцій.

Згідно з підпунктом 269.1.1 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 22.10.2003 ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 925 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Цільове призначення: для реалізації паливно-мастильних матеріалів. Відповідно до рішення Бобринецької міської ради від 11.01.2012 №494 «Про затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) у межах населеного пункту» належна позивачу земельна ділянка відноситься до ІІ економіко-планувальної зони, в якій нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земель комерційного використання становить 1,8839грн.

Вказана земельна ділянка у перевіряємому періоді використовувалась ФОП ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується торговим патентом на право роздрібної торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрованим касовим апаратом.

Відповідно до підпунктів 16.1.3-16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний: подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

На підставі пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

За змістом пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

На підставі пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

З вказаного слідує, що податкову декларацію із земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності подають юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які самостійно обчислюють суму податкового зобов`язання на підставі даних державного земельного кадастру, а нарахування сум плати за землю фізичним особам здійснюють податкові органи.

Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З урахуванням викладеного, керуючись нормативним регулюванням, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, Суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно та в межах повноважень визначено ФОП ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1211,31грн. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає, що при ухваленні оскаржуваних рішень, суди першої та апеляційної інстанцій у цій частині допустили неправильне застосування норм матеріального права, а тому судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення, про відмову у задоволенні позову.

Пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин першої, третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 345 349 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області задовольнити частково.

Касаційну скаргу Новоукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 у справі №П/811/656/16 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2016 №0000051701 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 1211,31грн. скасувати. Ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У решті постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 28.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 у справі №П/811/656/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду