Стаття 1. Населені пункти та поселення

1. Населеним пунктом є компактно заселене місце проживання людей, що утворилося внаслідок історичних традицій, господарської та іншої діяльності, має сталий склад населення, власну назву та відокремлену територію із встановленими у передбаченому законом порядку межами.

2. Міста, селища, села за містобудівними та соціально-економічними характеристиками є категоріями населених пунктів.

3. Місто є населеним пунктом з переважно компактною забудовою, загальна чисельність жителів якого становить не менш як 10 тисяч.

4. Селище є населеним пунктом з переважно садибною забудовою, загальна чисельність жителів якого становить не менш як 5 тисяч.

5. Село є населеним пунктом із садибною забудовою, загальна чисельність жителів якого становить менше 5 тисяч.

6. Міста є міськими, а селища та села - сільськими населеними пунктами.

7. Поселення є компактним місцем проживання людей за межами населеного пункту, яке не має сталого складу населення та не віднесено до категорії населеного пункту.

8. Населені пункти можуть утворюватися на основі поселень у порядку, визначеному цим Законом.