Стаття 3. Державна політика у сфері охорони психічного здоров’я

1. Метою державної політики у сфері охорони психічного здоров’я є створення умов для зміцнення психічного здоров’я, сприяння психологічному благополуччю населення, запобігання психічним розладам, забезпечення відновлення осіб, які мають психічні розлади, шляхом надання своєчасних комплексних, науково обґрунтованих і якісних послуг у цій сфері, координування діяльності суб’єктів охорони психічного здоров’я.

2. Державна політика у сфері охорони психічного здоров’я реалізується з дотриманням принципів:

1) міжсекторної співпраці, ефективного розподілу повноважень і відповідальності між органами державної влади, органами місцевого самоврядування;

2) рівного доступу до допомоги у сфері психічного здоров’я;

3) пріоритетності запобігання і своєчасного реагування;

4) орієнтації на потреби людини;

5) комплексного та інтегрованого підходу до надання допомоги у сфері психічного здоров’я;

6) дестигматизації, запобігання і подолання соціальної ізоляції, недопущення дискримінації;

7) підвищення стійкості та інклюзивності спільнот і громад;

8) залучення сім’ї та громади до реалізації програм психічного здоров’я;

9) наукової обґрунтованості, що базується на результатах наукових досліджень і найкращих міжнародних практиках;

10) раціонального використання ресурсів для реалізації програм і заходів у сфері психічного здоров’я.

3. Основними завданнями державної політики у сфері охорони психічного здоров’я є:

1) утвердження прав людини, гарантування її безпеки, захист честі і гідності;

2) розроблення і виконання програм профілактики психічних розладів, інших проблем, що стосуються психічного здоров’я, підтримання психологічного благополуччя населення;

3) поширення доступної інформації та проведення просвітницьких заходів щодо психічного здоров’я;

4) розвиток і вдосконалення медичної та соціальної інфраструктури для надання послуг у сфері психічного здоров’я;

5) сприяння інклюзивності, створення безбар’єрного середовища, сприяння адаптації та інтеграції в суспільство осіб, які мають психічні розлади, інші проблеми, що стосуються психічного здоров’я;

6) сприяння реформуванню системи інституційного догляду і формуванню інклюзивних систем підтримки на рівні громад;

7) усунення стигматизації та дискримінації, забезпечення рівних прав у сфері психічного здоров’я, сприяння зменшенню ізоляції та обмеження свободи, зменшення використання примусу людини до обстеження та лікування;

8) забезпечення ефективної системи управління якістю допомоги у сфері психічного здоров’я;

9) запровадження та активний розвиток підходів, заснованих на стандартах і практиках, які мають наукове визнання і доказовість;

10) залучення отримувачів допомоги у сфері психічного здоров’я до прийняття рішень щодо надання їм необхідних видів послуг у сфері психічного здоров’я;

11) сприяння поверненню людини, яка має психічні розлади, до самостійного життя у суспільстві, зокрема можливості виконувати повсякденну побутову діяльність і задовольняти потреби без допомоги інших осіб;

12) розвиток системи довготривалого догляду і паліативної допомоги, забезпечення соціальної підтримки і захисту прав осіб, які мають психічні розлади, інші проблеми, що стосуються психічного здоров’я;

13) координація діяльності суб’єктів у цій сфері між собою та з іншими напрямами політики держави, включно з економічною й соціальною, сприяння розвитку дієвих шляхів перенаправлення між службами та відомствами;

14) підготовка кадрів та розвиток кадрового потенціалу надавачів послуг у сфері психічного здоров’я з урахуванням потреб сфери психічного здоров’я;

15) фінансування і підтримка наукових досліджень та впровадження міжнародних стандартів допомоги у сфері психічного здоров’я;

16) сприяння системі професійного саморегулювання фахівців у сфері психічного здоров’я, а також підтримка їх організацій.