Стаття 42. Службове відрядження

1. Службовець місцевого самоврядування може бути направлений у службове відрядження (далі - відрядження) для виконання своїх посадових обов’язків поза межами постійного місця служби (робочого місця) у порядку, затвердженому відповідною сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі створення), районною, обласною радою.

Суми витрат та інші компенсації на відрядження службовців місцевого самоврядування не можуть бути нижче граничних сум витрат на відрядження, передбачених для державних службовців та інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів.

2. Керівник служби визначає місце, строк відрядження, режим роботи у період відрядження та завдання до виконання.

3. Строк відряджень службовця місцевого самоврядування протягом одного календарного року не може перевищувати 60 календарних днів. Направлення службовця місцевого самоврядування у відрядження на більш тривалий строк можливе за його письмовою згодою.

4. Службовцю місцевого самоврядування відшкодовуються витрати та надаються інші компенсації у зв’язку з направленням у відрядження у порядку і розмірах, встановлених відповідною сільською, селищною, міською, районною у місті (у разі створення), районною, обласною радою.

5. За службовцем місцевого самоврядування на строк відрядження зберігаються його посада та заробітна плата.

6. Під час направлення службовця місцевого самоврядування у відрядження беруться до уваги його сімейний стан та інші особисті обставини. Не допускається направлення у відрядження без їхньої згоди вагітних жінок, службовців місцевого самоврядування, які мають дітей віком до 14 років, самостійно виховують дітей з інвалідністю, осіб з інвалідністю з дитинства.